23

Я ніколи не сприймала миття, як щось еротичне. Ми ніколи не приймали душу разом з Павліком. Можливо, справа була в тому, що у нас не співпадали графіки, і коли я збиралась на роботу вранці він ще спав, а коли мився він, мене вже не було вдома. А після інтиму, мені завжди хотілося трохи повалятись в ліжку разом, обіймаючись, а чоловік поспішав в душ, кажучи, що ненавидить липке відчуття поту на шкірі. Крім того, у нас не співпадали смаки щодо температури води: та, що була комфортною для нього, для мене була надто холодною, та, що подобалась мені, його обпікала.

Котрий раз за цю добу я зловила себе на думці, наскільки ми з Павлом різні. Як я цього раніше не помічала?

Ігор, натомість, стояв під струменями води, налаштованими мною на власний смак, цілком спокійно, здається, навіть із задоволенням. Принаймні, все в ньому говорило про те, що він насолоджувався моментом. Втім, напевне, це було не тільки через підходящу температуру води…

Щодо ж прийняття душу разом, через відсутність досвіду у цьому, воно мені завжди бачилось незручною і непотрібною справою. Але тепер, коли, дивлячись пронизливо мені, здається, прямо в душу, Лихтій почав намилювати себе гелем с ароматом деревини і цитрусу, я зрозуміла, що це не просто еротично, це напрочуд сексуально. Його мʼязи грали під шкірою, очі палали, а те, що було нижче поясу, приковувало мій погляд своєю збудженістю.

— Приєднуйся, - його руки ковзали тілом, розтираючи піну, яку одразу ж змивала потоки, що струменіли згори, але аромат від цього єднання води і мила ставав тільки сильнішим і приємно дратував мої рецептори. Все навкруги зводило мене з розуму: Ігор, мокрий, пінний і зухвалий, аромат гелю для душу, гаряча вода, щільна пара і моє власне напруження, сконцентроване між стиснутих ніг.

— Я вже помилась, - я сказала неправду, бо чудово знала, як на мене подіє, якщо я буду намилювати себе під хтивим поглядом чорних очей.

— Тоді допоможи і мені. Дуже рука болить… - він теж збрехав, але навіть не намагався це приховувати.

— Краще принесу тобі знеболювальне, - я хитнулася убік, щоб вийти з душової, але знову таки не змогла цього зробити.

— Не змушуй шантажувати тебе здоровʼям твого чоловіка, - Лихий хижо всміхнувся, - не треба робити вигляд, що тобі це буде неприємно, твої зіниці говорять самі за себе.

— Ти надто самовпевнений, це від люті.

— Від люті зіниці стискаються у крапочку, прямо як твої соски зараз, а в твоїх очах майже не видно райдужки від збудження.

Я задихнулась від обурення, але розуміючи, що він достобіса правий.

— Добре, - врешті промовила я, від чого чоловік здивовано підняв брову, - зроблю, як ти хочеш.

Я вичавила повну долоню ароматного гелю для душу і наблизилась впритул до Ігоря - провела рукою по його грудях, зісковзаючи на плечі, відчуваючи під пальцями його міцні мʼязи. О, Боже, як це було добре! Такі прості рухи, а у мене внизу животу все млосно стислось.

Мої руки вивчали тіло Лихого, як сліпий вивчає обличчя незнайомої людини, щоб запамʼятати - поступово, повільно, обережно. Згори донизу: плечі, грудні мускули, сонячне сплетіння, кубики пресу, трохи нижче, - але потім сполохано знову вгору - через боки до грудей. Я перемістила долоні на шию Лихтія, торкнулися його ключиць, підборіддя, піднялась на носочки, бо тягнутись вище вже було складно через різницю у зростах.

— Закрий очі, - попросила я, опираючись о його плечі, тягнутись своїм обличчям до його.

Ігор, зачарований рухом моїх рук його тілом подався вперед, схилив голову для поцілунку і зімкнув вії.

А я, ні секунди не вагаючись, просковзнула повз нього і вискочила з душу, на ходу підхоплюючи рушник з вішака.

— Алісо! - гримнуло позаду мене, але я вже зачиняла за собою двері. Серце калатало, як навіжене.

Я перебігла в інший бік кімнати, очікуючи, що мокрий і сердитий Лихий вискочить слідом за мною, але цього не сталося. Не спокушаючи долю, я швидко витерлась і замотала голову рушником, поспіхом вибрала найменш прозорий комплект білизни і найпростіший одяг. Вдягла все на себе так спритно, що мені позаздрили б пожежники чи солдати, що мають зібратись, поки горить сірник. Видихнула. Прийняла сумуючий вигляд, забравшись на ліжко і дивлячись в екран все ще вимкненого телефону.

— Вже чекаєш на мене в ліжечку? - у хмарі пари Лихтій вийшов з ванної, обгорнувши рушника навколо стегон і поблискуючи не витертими краплинами води на руках і торсі. Він виглядав веселим і зовсім не роззлюченим тим, що я від нього втікла, - дуже добре, але спочатку ми підемо вечеряти, бо ти з ранку нічого не їла.

Я не стала уточнювати, що я і в ранці не особливо поїла, але його піклування було дуже приємним, хоча я й розуміла, що це один із засобів загасити мою пильність, а потім таки спокусити.

Лихтій, зовсім не соромлячись мене, перевдівся у домашній одяг. Це була проста біла футболка і мʼякі штани, які чомусь робили його ще більш сексуальним в моїх очах.

Коли ми прийшли до кухні, там вже було накрито стола - без урочистостей і підсвічників, але зі смаком: красиві тарілки, бокали і серветки в тон до скатертини.

Ігор галантно відсунув мені стілець і я сіла.

— Чим би ти хотіла, щоб я тебе споїв сьогодні? - запитав він із лукавою посмішкою, - точніше, напоїв, звісно.