22

Тепер, серед не яскравого світла ванної кімнати, серед пари, що вмить осіла на його волоссі і віях, Лихий здавався особливо чарівним. І перевʼязана рука додавали йому мускулінності, наче він воїн, що тільки повернувся з запеклого бою.

Не відводячи очей від мене він повільно однією рукою розстібнутий ременя, ґудзика і блискавку на брюках - вони впали до його щиколоток. Ще по декілька секунд знадобилось на те, щоб знати шкарпетки, і він лишився тільки в чорних боксерах.

Я онеміла, не могла вичавити з себе жодного зрозумілого звуку. Та і що я мала сказати - адже він повернувся, щоб ми продовжили з місця, на якому нас перервали - що я передумала, що мізки стали на місце, і я осягнула, що поводилась як інфантильна дурепа?

Тим часом Лихтій перетнув імпровізовану межу, що розділяла душ від іншої частини ванної кімнати. Насправді, язик не повертався назвати це душовою кабінкою, адже це скоріше був простір для миття, в якому з легкістю могли б без ніякого ущільнення розміститись пʼять дорослих людей.

— Мені потрібна допомога, - з посмішкою в голосі промовив Ігор, стаючи під струмені води навпроти мене. Ми стояли на відстані витягнутої руки, і єдине, на що я була спроможна, це тільки здивовано кліпами очима, - вкрай складно знімати білизну, коли одна рука не працює.

— Я зараз покличу когось з твоїх охоронців, вони неодмінно допоможуть, - я сіпнулась вбік, в безглуздій спробі оминути чоловіка. Він пройти не дозволив.

— Бач, яка справа. Твій чоловік знову нашкодив, а розгрібати тобі…

Вода стікала по його плечах, торсу, пресу. Боксери були геть мокрі і підкреслювали кожний міліметр того, що мали б приховувати.

— Це він тебе поранив?

— Так, - він дивився мені прямо в очі, не залишаючи жодного шансу сумнівам, що так воно і є, - і маю тобі сказати, це було великою спокусою - не віддячити йому тим самим. Але я навряд чи схибив, тож ти вчасно зʼявилася.

— Вибач його, якби він був тверезий, цього не сталося б. Твої люди нічого йому не зроблять? - я відчула докори сумління через те, що згадала про чоловіка тільки зараз.

— Не переживай, його відвезли до лікарні під детоксикуючу крапельницю. Але вибаченнями усього, що він накоїв, не виправити, - його усмішка була сповнена натяку. Він пройшовся очима по всьому моєму тілу, викликаючи цим тремтіння, що пронизало мене від пʼят до самої маківки. Не вірячи власним відчуттям, я зрозуміла, що збуджуюсь.

— В тебе повʼязка вже зовсім намокла. Чи це не зашкодить? - я опустила погляд долу, аби не бачити його очей, що зʼїдали мене.

— Нашкодить. Страшенно. Треба поспішити, - він зробив крок до мене, і я інстинктивно відступила назад. Ігор усміхнувся і потягся до полиці, що висіла за моєю спиною, на якій стояв гель для душу. Начебто безневинний рух, але щоб дотягнутися він підійшов надто близько, порушуючи мій особистий простір, - то ти мені допоможеш чи ні? Рука болить жахливо.

— Чого ти хочеш? - я зрозуміла, що майже хочу, щоб він відповів: «Трахнути тебе» і змусив це зробити, щоб тим самим звільнив мене від почуття провини перед чоловіком за цю зраду. Начебто, не я захотіла віддатись Лихтієві, а змусили обставини, які, доречі, спричинив сам Павлік.

— Ти ще не зрозуміла? Я хочу, щоб ти стала моєю, - він був максимально серйозним, пропалюючи мої очі своїми. Перш ніж я встигла щось сказати чи зробити, він схилився ще ближче, наче для поцілунку і проговорив, - я кажу не про секс. Якби справа була у ньому, я б розложив тебе на підлозі прямо перед очима твого чоловіка вчора вночі, або розбудив би тебе кунілінгусом зранку, чи вигнав би до дідька лікаря годину тому, або не стояв тут за теревенями з тобою останні десять хвилин. Я брав би тебе кожної вільної хвилини увесь сьогоднішній день. Я б зробив так, щоб тебе накривав оргазм, коли те ще не встигла відійти від попереднього. Я б наплював на всі домовленості, пристойності і мораль. Мене навіть не хвилювало би, чи хочеш ти мене, бо я змусив би, щоб ти хотіла. Але я жадаю, щоб моєю була твоя душа і розум, твої думки, почуття і мрії, тіло - лише наостанок. Сама доля подарувала мені місяць на те, щоб спокусите тебе, і я це зроблю. І тим цікавіший наш контракт, адже, обіцяю, повторю це ще раз, не доторкнусь до тебе жодного разу без твоєї на це згоди. Не просто згоди. Я буду чекати, поки ти благатимеш мене, щоб я оволодів тобою.

Чарівний негідник відсунувся і відійшов на крок. Я стояла ошелешена, хапаючи ротом повітря, відчуваючи, як тремтять коліна, як унизу живота розтікається нестерпне бажання, що я вже була готова благати його, але все ж чомусь мовчала.

— А поки що я хочу помитись і подивитись, як миєшься ти, адже за поранення заслуговую на маленьку примху, - він достатньо легко, як для людини, яка ще чверть години тому бідкалась, що йому потрібна допомога з роздяганням, скинув боксери.

Я заплющила очі, щоб не дивитись на те, що було до цих пір приховане під білизною. Не через соромʼязливість, а тому, що я боялась не втриматись і накинутись на нього.

— Ні-ні-ні, про це в умовах контракту немає нічого, тож тобі доведеться дивитись, адже пропустиш найцікавіше, - в його тоні було легке знущання, адже він не міг не розуміти, що я не можу не збуджувати сь при погляді на його довершене тіло.

Я відкрила очі.