19

Що я мала робити в цей момент? Ввічливо відмовитись, перевести все в жарт, нагадати про умови контракту? Мабудь, підійшов би будь-який варіант, якби не одне «але» - мені надто хотілося погодитись. І навіть не тому, що можливість опинитись в обіймах Лихого під цілком пристойним приводом, була геть солодкою. І не через цю атмосферу комірчини, просякнуту ностальгією і дуже приємними спогадами, яку не хотілося б псувати відмовами, зайвими теревенями і виправданнями. А тому, що я зрозуміла, що не танцювала вже цілу вічність. Останній раз був, можливо, ще в студентські роки на якийсь молодіжній вечірці чи дискотеці у клубі. Втім, пригадати було важко, бо я не дуже любила таке проведення часу. А тим паче мій чоловік, який взагалі не цікавився нічим, крім живопису. Навіть на нашому весіллі у нас не було першого шлюбного танцю, бо Павлік категорично відмовився, не дивлячись на всі мої умовляння і благання.

Я вложила свою руку в Ігорову долонь. Його пальці були гарячими і сухими, на відміну від моїх завжди холодних. Цікаво, чи він відмітив те саме, чи за всі минулі роки вже забув про те, чому колись подарував мені рукавички.

Ледь наша шкіра доторкнулась, він посміхнувся - невже очікував, що відмовлю?

Лихтій притягнув мене до себе, міцно обіймаючи і огортаючи ароматом свого парфуму - такого знайомого і незмінного - солодкого і гіркого водночас. Раніше я тільки насолоджувалась поєднанням цих різних, але при цьому таких гармонійних нот, але тепер чітко почала вирізняти в них гіркоту табаку, щось деревинне, сухофрукти, какао і тонку солодку ваніль. Так само і пісня, що грала, поки Ігор тримав мене в обіймах - в школі вона була просто класною мелодією, в якій я розуміла лише декілька слів, адже вона була іноземною.  Тепер, коли пройшли роки, і рівень мого англійського значно підріс, я розуміла не просто текст, але й сенс пісні - вона розкривала для мене свої підтексти і закодовані значення:

«I feel it in my bones

Відчуваю його кожною частинкою тіла.

Enough to make my system blow

Цього почуття достатньо, щоб знесло дах.

Welcome to the new age

Ласкаво просимо в нову еру»

Все ніби-то було так само: я, він, аромат, смак вина, свічки, музика, його обійми… Але в той самий момент все невловимо змінилося, точніше перейшло на новий рівень. У пісні зʼявився сенс, у парфума - розкрився шлейф, вино стало гидким, я - дорослішою, і хотілося б сказати, розумнішою. Змінився й Ігор, і зовнішньо, і внутрішньо. Я це відчувала, хоч і не могла ще це розуміння окреслити зрозумілими словами.

А от обійми, те, як сильні руки обіймали мене за талію, те, що я відчувала під своєю долонею на його плечі - не змінились. Я так само ніяковіла, так само ховала очі, так само чекала і боялася поцілунку.

Так! Варто було обличчю Лихого наблизитись до мене, як я зажадала відчути смак його губ, їх мʼякість, чуйність. Так само, як це було десять років тому. Хоча б з чистої цікавості - чи буде це так само прекрасно, як було тоді?

Можливо, Ігор думав про те саме, або вмів читати мої думки, чи просто піддався якомусь інстинкту чи пориву - він нахилив голову нижче, опалюючи мою щоку гарячим диханням, наче запрошуючи до цілунку, очікуючи - поверну я обличчя до нього чи ні.

Якби це добу тому, чи навіть ще декілька годин назад, мене запитали, чи можу я поцілувати якогось іншого чоловіка, крім свого законного, я б без роздумів відповіла, що ні. Я вже давно викреслила з памʼяті Лихтія, заморозила усі свої почуття до нього. Але варто йому було повернутися в моє життя, разом з ним ожили й емоції, бажання і колишні мрії, наче й не було цих десяти років.

І я дала слабину. Замість того, щоб тримати дистанцію, про яку обіцяла самій собі ще на початку цього дня, замість того, щоб протистояти потягу, який сама не могла пояснити, я повернулась на зустріч губам Лихого.

Він зупинив танец, одна його рука ще міцніше притисла мене до себе, іншою він ніжно охопив моє обличчя, торкаючись пальцями шкіри, наче я - маленьке кошеня. Його губи наблизились і…

Ми почули гучний і лункий хлопок. Потім щось схоже на крик і ще три хлопки.

Джерело звуку було достатньо далеко, можливо в будинку, адже негучна музика майже заглушила його. Я, можливо, навіть не надала б цьому значення, якби не Ігор, який вмить змінився: замість розслаблено чоловіка, що ще декілька секунд назад повільно рухався в танці, переді мною стояв хижак: напружена спина, чітки рухи, злі очі.

Він випустив мене з обіймів, рушив в напрямку дверей. Невідомо звідки, адже я навіть не встигла помітити, яким чином, в його руці зʼявився пістолет. Тільки після цього я зрозуміла, що то були ніякі не хлопки, а постріли. Раніше я чула цей звук тільки в кіно, і в реальному житті впізнати його було дуже не просто.

— Залишайся тут і нікуди не виходь, зрозуміла? - він дочекався мого ошелешеного кивка і вийшов.

Якийсь час я просто стояла і не розуміла, де маю себе подіти і що робити, тільки прислухалась до того, що чути зовні. Що означають ці постріли? Якийсь грабіжники чи злодії забрались до будинку? Наврядчи хтось осмілився б. Якась розборка, бо Лихтій не поділив щось з представником місцевого криміналітету чи намагання перерозподілити сфери впливу? Можливо. А може це поліція?

Поки я думала, трек перемкнувся, і заграла інша мелодія - щось веселе і запальне. Майже навпомацки я знайшла програвач і вимкнула. Коли музика зникла, стало чутно, що знадвору доноситься галас. Аж раптом знову пролунали постріли та крик, і все стихло.

Дякую всім, хто коментує і ставить лайки - ви мотивуєте мене писати швидше!

А поки ви очікуєте на продовження, пропоную вам долучитись до читання мого нового роману в жанрі еротичне фентезі «Як я стала відьмою. Наречена». Увага - книга 18+ і буде лише першою з трилогії.