15

— Ну що ж, - певно, Ігореві набридло грати у гляділки зі мною, бо він відкинувся на спину і потягнувся. Від цього руху легка ковдра зсунулась ще нижче по його тілу, повністю відкриваючи плаский живіт з  доріжкою чорного волосся, що тягнулась від пупку нижче, як стріла вказуючи напрямок, яким мої очі невільно прослідкували, - м-м-м, мені подобається хід твоїх думок, - він несподіваним рухом наблизився впритул до мене, змушуючи впасти на подушку, навис, як чорна хмара, настільки близько, що між нами й комаха не пролетіла б, але ж все-таки не порушуючи умови не торкатись.

«Невже він так легко читає мене?» - мої думки снували у сумʼятті, але зовнішньо я намагались залишатись спокійною:

— Ти ризикуєш розірванням контракту, - не ладна поворушитись під гіпнотичним поглядом його очей, прошепотіла я.

— Я добре себе контролюю, - він нахилився до мого вуха, опалюючи гарячим диханням, від чого моїм тілом пробігла сотня мурах, - а ти?

— І я, - мені раптово стало мало повітря, дихання поважчало, від чого груди піднялися, торкаючись оголеного чоловічого торсу. На щастя, я все ще була під ковдрою. Одначе, Лихий все одно був задоволений справленим ефектом.

— В такому разі тобі немає про що хвилюватись.

— Ти втручаєшься в мій особистий простір, - так, його близькість мене хвилювала, і я нічого не могла вдіяти з дурним серцем, що так і заходилось при погляді на Лихого.

Розумом я повністю тверезо усвідомлювала, що я просто маю виконати забовʼязання, якими би збоченицькими вони не були і за яких абсолютно навіжених обставин вони не були взяті. Місяць - це дуже короткій термін, а якщо пощастить, то Лихтієві набридне ця гра  дуже швидко, і я зможу піти значно раніше строку.

Але яку стратегію вибрати, щоб йому було не цікаво все це продовжувати, а не, навпаки, розпалювало його?

Для початку я вирішила тримати настільки далеку дистанцію, наскільки можливо - і емоційно, і перш за все фізично. Тому не хвилюючись, що зроблю Ігореві боляче, я просто штовхнула його і вислизнула з ліжка.

— То б то ти перша в душ? Чи підемо разом? - він посміхався чарівливо і цілком щиро. Я все більше і більше переконувалась в тому, що для нього це гра, при чому як раз зараз ми знаходимось у процесі встановлення її правил. Тож я мала позначити свої границі.

— Мені не подобаються твої натяки. Я б хотіла, щоб ти мене їх позбавив. А також твоєї присутності у душі зі мною. Сьогодні і протягом наступних двадцяти девʼяти днів. Цього не буде. Жодного шансу, - мені здалося, що звучала я переконливо, та не для Лихтія.

— Не зарікайся.

Я вже майже вийшла з кімнати, коли він додав:

— Не барись там, бо нам вже час переходити до твого подружнього обовʼязку…

Я бряцнула дверима.

Я знову стояла під гарячими струменями води і не могла оговтатись. Прийшло усвідомлення того, що це не буде так просто, як здавалось на перший погляд. А все через неймовірний потяг до цього цілком вже стороннього мені чоловіка.

Я дивилась на потоки води і не могла осягнути розумом, чому Лихий настільки сильно вабить мене. Наче він вогонь, а я метелик. Наче він граблі, а я знову збираюсь на них наступити, хоча знаю, які будуть наслідки.

І найгірше в усьому цьому, що скільки б я подумки собі не доводила, що цей чарівний негідник зайвий в моєму житті, що мені просто потрібно протриматись місяць на відстані, що вдома на мене чекає чоловік… На задньому фоні постійно майоріла непрохана думка «А що, якщо…?»

Що, якщо не опиратись і не протистояти своїм почуттям? Просто піддатись пориву і нехай буде, що буде. І ніхто про це не дізнається.

Що, якщо вийти з ванної оголеною і самій поцілувати його? Дозволити собі взяти відпустку зі свого звичного життя, а через місяць повернутись назад, ніби нічого не було.

Що, якщо віддатись йому прямо зараз. І робити це щодня протягом наступних тридцяти днів?

О, Боже! Хто це говорить в мені? Але ж пройшла тільки перша ніч поряд з Лихтієм, а я вже готова порушити весільні клятви і власні моральні принципи!

Я різко переключила воду з гарячої на крижану і ледь не закричала від зміни температури. Але допомогло - усі хтиві, дивні, начебто не мої думки і вже промальовані уявою образи враз зникли з голови.

З душу я вийшла, тремтячи всім тілом від холоду, але настроєна рішуче протистояти усім натякам і намірам Лихого.
В ніздрі вдарив запах їжі, і я зрозуміла, що дійсно дуже голодна, тож рушила шукати джерело приємних ароматів.

На кухні я знайшла оголеного (в одних боксерах) Ігоря.

— Це надто клішировано, щоб бути правдою, - максимально іронічно пробурмотіла я, сідаючи за стіл і спостерігаючи, як чоловік стоячи біля плити перегортає оладки на пательні, - ти б ще фартуха вдягнув.

— Але ж це працює, правда? - він повернув тільки голову на мою репліку і підморгнув мені.

Правда! Правда! Правда. Ця величезна красива спина виглядала надто сексуальною за приготуванням їжі, щоб це можна було витримати.

Чомусь у свідомості одразу зринула думка, що Павлік ніколи не готував мені сніданку, навіть, коли у нас був так званий квітково-цукерний період. І цей спогад про чоловіка допоміг мені ще більш протверезіти, ніж холодний душ.