12

Ігор піднявся і легкою пружною ходою підійшов до нас. Він височів наді мною, як скеля. Боса, в простому домашньому одязі поряд з добре вдягнутим красивим Лихтієм я почувалась особливо прикро. Про мого чоловіка не варто було й казати. Вони були просто різні ланки харчового ланцюгу.

Лихий легко підхопив Павліка під руку і одним рухом поставив на ноги:

— Як вважаєш, друже, скільки коштує твоя дружина?

Моєму чоловікові було явно боляче від зміни положення, можливо, у нього навіть був невеликий струс мозку, адже погляд він мав ошелешений, ніби зовсім не розумів, що йому кажуть.

— Маю на увазі, чи коштує вона триста тисяч доларів? — Ігор обхопив Павла за плечі, майже по-дружньому, але з виразом гидливості на обличчі.

Здається, до мого благовірного почало доходити, тому що він мілко закивав головою:

— В-вона н-навіть б-більше коштує!

Чарівний негідник награно розсміявся:

— Ну більше мені не треба, мені потрібні тільки мої чесно виграні гроші, а ні центом більше, але й ні центом менше.

— Я в-все ж не розумію…

— Все просто: ти віддаси мені дружину, а я пробачу тобі борг. Як тобі? - Ігор явно був у захваті від того, що відбувається, наче це була якась гра. Він відверто розважався, як киця з мишею. Втім, у мене відпали сумніви щодо того, чи спроможний він перетворити у життя свої погрози. Те, як боявся його мій чоловік, те, з якою повагою ставились до нього його люди - багато що мені говорило. Але я не могла мовчати:

— Що означає «віддаси»? Я що, якась річ по-вашому?

— Добре-добре. Якщо тобі так більше до вподоби: ти сама віддасишься мені. За власною згодою. І за це я пробачу увесь борг до останньої копійки. При вас залишиться ваш будинок, автівка, картини і що там ще, - він говорив це так, ніби мова йшла про нікчемні речі. Мабудь, саме таким тоном диявол спокушає простаків підписувати свій контракт кров’ю.

— Віддамся? - і суть розмови, і формуліровки просто обурювали мене, але більше за все те, що мій чоловік слухав і мовчав, наче це все нормально, - я не буду з тобою спати!

— О ні, люба Алісо, жоден секс не коштує триста штук баксів, навіть секс із тобою… Тим паче, що… - він відверто і не двозначно подивився на мене, ніби нагадуючи про ту нашу єдину ніч. Але я не дала йому договорити:

— Якщо не секс, то що?

— Будеш моєю дружиною.

— Що? Прати твої шкарпетки, готувати карбонару, підносити капці?

— Можна і це, але для цього я маю куховарку, прибиральницю і покоївку, які, доречі, теж не коштують триста тисяч.

— Я не розумію… - моя голова йшла обертом. Чи то через те, що все відбувалось вночі, чи тому, що загальна нереальність подій, що відбувались, просто зашкалювала, я все ще потай сподівалась, що все це дурний сон, і він ось-ось закінчиться.

— Нічого не треба розуміти. Будемо вважати, що це безглузда примха людини, у якої все є. Вибір у тебе такий: або до кінця тижня (а це через три дні) на моєму столі опиняються «триста ка»…

— За цей час я навіть домівки продати не встигну!

— Або, - підвищенням тону він підкреслив, що зарано його перебивати, - ми забираємо все ваше майно, а докупи ще й цього покидька, щоб він нам все відпрацював. Сексуальне рабство в трохи віддалених країнах сходу, чорна трансплантологія - я ще не вирішив, куди, але десь він точно знадобиться, - він так і стояв полу-обіймаючи, полу-підтримуючи Павліка, і на цій фразі так стис його шию, що у того підкосилися ноги, - або ти пристаєш на мою пропозицію - будеш моєю дружиною на невизначений термін… - Лихий чарівливо посміхнувся.

— Що означає «невизначений термін»? У будь-якого контракту мають бути строки! - проговорила я, не знаючи, що втрапила в чергову пастку Лихтія.

— О, ти вже торгуєшься! Отже, згодна, - він просто сяяв.

— Не згодна! Бо не розумію, що входитиме в мої обов’язки, - я б хотіла сказати, що не згодна взагалі і ні при яких обставинах, але втрачати все і ризикувати життям чоловіка, нехай він і зробив страшний непоправний вчинок, я не могла.

— Кожного ранку будемо пити каву і розмовляти, потім в залежності від обставин - будеш їздити зі мною в справах, з‘являтись разом на заходах чи де мені знадобиться або чекатимеш вдома, ввечері так само - вечеря разом і розмови. Вночі - спатимеш зі мною в одному ліжку. Не роби такі очі. Без сексу. Я обіцяю, що не торкнусь до тебе без твоєї на те згоди. Хіба що випадково чи якщо тобі загрожуватиме небезпека.

— І все?

— І все.

— Це якесь божевілля! - я закрила обличчя руками. Я відчувала, що мої щоки палають, чи то від сорому, чи то від збудження. Але навіть на останньому смертному суді я б не зізналась, що мені стає млосно від думки, що я буду спати в одному ліжку з Ігорем Лихтієм.

— І скільки це триватиме?

— Стільки, скільки я схочу. Поки мені не набридне.

— Ні, так не буде. Назви строк, - я й сама не розуміла за що борюся - хіба важливо день чи рік, я сама збиралась передати себе у добровільне рабство.

— Дуже хочеться мені сказати 10 років… День за кожен день, що ми проґавили, але нехай буде місяць. Як думаєш, - він звернувся до Павла, - десять штук в день - це нормальна вартість твоєї жінки?

Я сподівалась, що він вирветься з Лихтієвої хватки, вдарить його чи просто відмовить, скаже, що сам з усім впорається, самостійно віддасть борг, який сам і завинив, запропонує якісь варіанти розрахунку, та ні…

— Я так і думав, - Ігор простягнув мені руку для рукостискання, - тож, по руках?

Один Бог знає, як я цього не хотіла! Але мій коханий побитий і такий нещасний чоловік дивився на мене з-під руки Лихого, наче безпритульний собака, що потребує захисту.

— Алісо, будь ласка, інакше вони мене вб’ють.

Тож я  вложила свою долоню в Ігорову - контракт було заключено.