10

Звісно, я знала, що існують люди, що живуть значно заможніше, ніж моя сім‘я. Але це мене мало цікавило, адже мені вистачало того, що є: їжа, одяг, книги, гаджети - нехай не найкращі, але я мала всього вдосталь. Багачі ж були мешканцями кіно та серіалів на телебаченні. Я розуміла, що вони є і в нашому місті, але ніколи не надавала цьому значення.

Домівка сім‘ї Ігоря була по-справжньому розкішною - більш схожою на замок, ніж на заміський будинок. Величезний двір з парковкою, на якій стояла пара дорогих автівок; прекрасний сад, прикрашений новорічним декором і притрушений снігом, освітлення, що підкреслювало окремі деталі фасаду, великі вікна і значний ґанок з монументальними вхідними дверима.

Я відмітила це лише, як факт, бо усі мої думки були зосереджені на Лихому. Він впевнено вів мене за руку спочатку всередину будинку, потім на другий поверх.

Здавалось, що в домі нікого немає, адже освітлення усюди було вимкнене. Єдине, що трохи розсіювало темряву - світло ліхтарів з вулиці, що потряплоло всередину через незашторені вікна.

Ми зупинились тільки нагорі біля одних з дверей. Я зрозуміла, що це кімната Ігоря.

— Я не зроблю нічого, чого ти мені не дозволиш, - прошепотів він. Але я вагалась саме тому, що не знала, що саме я йому можу та хочу дозволяти і, взагалі, наскільки далеко це може зайти. Врешті я зробила крок в кімнату, де її господар запалив тьмяний нічник, що давав темно-помаранчеві відблиски на стіни, дуже схожі на світло від свічок.

Лихий забрав мою куртку і сумку, кинув їх на письмовий стіл, увімкнув стерео систему, з якої долинуло щось невимовно еротичне, можливо, тому що ніжний дівочий голос співав іспанською. Я не знала, що це за пісня*, чула її вперше, але вона надто точно лягла на мої відчуття того вечора, хоч я і не розуміла жодного слова.

(*а автор знає - це була Bebe “Siempre me quedará”)

Ігор скинув піджак і з полегшенням стягнув краватку, повернувся до мене, подивився запитально, наче очікуючи від мене відповіді, чи може він поцілувати мене знову, чи не передумала я.

Я не передумала і сама потяглася до нього.

Музика диктувала нам темп, тож ми повільно цілувались і переплітались руками. Я перша почала його роздівати: ґудзик у самої шиї, потім на грудях, навпроти сонячного сплетіння, на животі і той, що нижче, - дозволила сорочці впасти з його плечей.

Він не допомагав мені, лише дивився і продовжував цілувати, коли це не заважало роздіванню. Торкатись його оголеного торсу було надто приємно, щоб не робити цього.

Ігор сів на ліжко, і я знову зайняла позицію зверху, ніби робила так раніше сотні разів.

Його руки вже майже звично гладили мої коліна і бедра, литки і щиколотки. Один за одним були скинуті з ніг мої туфлі.

Лихий торкнувся застібки моєї сукні, потягнув блискавку донизу, в той самий час цілуючи мою шию. Я не зупинила його, навпаки, підняла руки, щоб йому було легше її зняти. Ледь сукня впала на землю, як Лихий відкинувся назад на ліжко, тягнучи мене за собою, а потім підім’яв під себе, нависаючи зверху. Він розглядав мене розширеними від збудження очима: мої груди, все ще сховані за мереживним бюстгальтером, оголений живіт, трусики і ноги.

— Зупини мене, коли схочеш, бо я сам зупинитись не зможу, - його голос тремтів і ледь не зривався у хрип.

Але я так його і не зупинила. А ні коли він цілував мої груди крізь мереживо, а ні коли він повністю роздівся, а ні коли його руки почати виробляти зі мною повністю шалені речі…

Це сталося не так, як про це пишуть в романах для дорослих дівчаток: не було ні веселок, ні фейерверків, ні кульмінації, яка зносить дах. Але це було прекрасно, адже я кохала до нестями. Я не відчувала сорому чи ніяковості перед Ігорем. Мені було досить просто довіряти йому. І хоча від думки про те, де він набув такої досвідченості в інтимних справах, мені ставало неприємно, я раділа, що він знає, що робити і веде мене за собою.

Обертаючись назад, я могла б сказали, що це дійсно був найкращий секс в моєму житті. Потім були шалені ночі, оргазми, я й сама стала розкутішою і впевненішою, але таке кохання було один лиш раз.

Вже після ми лежали поряд, він цілував моє обличчя, пригортаючи до себе:

— Знаєш, прямо зараз я щасливіший, ніж будь коли. Це ти робиш мене щасливим.

— Я теж щаслива, - я жартівливо прикусила мочку його вуха, від чого він зареготав.

— Слухай, але ж я - йолоп, - раптом проговорив він, - адже ти так і не поїла. Полежи, я зганяю на кухню, знайду щось перекусити. Або, якщо хочеш, можеш прийняти душ, ванна там, - він махнув рукою у напрямку ще одних дверей, що були в кімнаті.

Ігор натягнув штани і вийшов з кімнати.

Хвилин п‘ять я просто ніжилась в ліжку, купаючись в своїх радісних думках, а потім встала за телефоном.

О Боже мій! На годиннику було вже за пів години одинадцята. І я точно вже мала б бути вдома! Тим паче, що на дисплеї світились три пропущених від мами. Не очікуючи четвертого, я викликала таксі у додатку, щоб якомога швидше поїхати додому. Обтяжувати Ігоря мені не хотілось.

Я похапцем вдягнула сукню, бюстік запхала в сумку, взяла куртку і вийшла з кімнати. Свої трусики у темряві кімнати я так і не знайшла. Цілком розумно припустивши, що кухня знаходиться на першому поверсі, я спустилась вниз.

Несподівано для себе я почула голоси. Виявляється в будинку був хтось, крім нас!

Мені було б жахливо ніяково зустріти в таких обставинах когось з рідних Ігоря, але часу на очікування у мене не було, тож я вирішила йти на голоси і діяти по обставинах, надіючись, що мені не доведеться знайомитись з кимось прямо зараз. Я хотіла увійти, перепросити і одразу попрощатись, але зрозуміла, що люди на кухні сваряться. Я вже могла розрізнити голос Ігоря. Другий голос був жіночим, низьким і дуже красивим. Я подумала, що це могла бути його мачуха.

— Що ти хочеш почути? - різко, майже грубо говорив Лихий.