чарівний ліхтар

Чарівний ліхтар

   За високими горами, за глибокими морями, далеко звідси розкинулась невеличка країна Феєрвіль. Тут серед мальовничої природи жили маленькі феї, а в самому центрі стояла велика вежа в якій світився вічний ліхтар. Він був чарівний, саме його кольорове світло надавало Феєрвілю таких барвів. Феї тут народжувалися з квітів. Коли восени квіти відцвітали вони розсипали своє насіння по всій країні, а весною з того насіння виростали нові квіти і як тільки квітка вперше розпускалась разом із нею народжувалась фея з таким кольором крил і вбрання як і сама квітка.

   Та одного разу всі кольори щезли, все стало чорно-білим, навіть феї. Королева Мірея зібрала раду та ніхто не знав як зникли кольори.

   ‒ Відомо тільки що кольори у ліхтарі стали сірими, але як і чому ніхто з нас не знає. І тут фея Моні, яка була бібліотекарем винесна велику стару книгу.

   ‒ Ось я знайшла. Тут написано що потрібно знайти чарівну пташку яка живе на вершині гори, і ще тут написано що її може побачити тільки …
   ‒ Хто може побачити? Запитала королева.
   ‒ Я не знаю, напис стерся. Та подумавши кілька секунд вона вигукнула:
   ‒ А може це знає Тарікус, він все-таки найстарший серед нас. І королева відправила кількох фей до хатинки старого Тарікуса.
   ‒ Тарікууус. Ти вдома? Нас королева прислала.
   ‒ Королева? Напевно через зникнення кольорів, чи не так?
   ‒ Так, так саме через них. Ти щось знаєш про це? Моні прочитала у книзі що нам зможе допомогти чарівна пташка яка живе на вершині гори, але ми не змогли прочитати хто саме зможе побачити пташку, напис стерся.
   ‒ О, побачити пташку може тільки новонароджена фея.
   ‒ Але ж це не можливо. Звідки взятись феї якщо кольорів немає, а без кольору і квіти не ростуть і феї не народжуються.
   ‒ Так це справді проблема, от тому я і копаюся у своїх щоденниках здається я щось таке записував, а ви мені не мішайте, буду щось знати сам прилечу. І Тарікус випхав їх з своєї хатинки.
   ‒ Дивний він, напевне від старості.
   ‒ Це не те, і це теж ні. О знайшов. Тааак … зникли всі кольори, …зла фея Терея, …пташка, фея народиться якщо квітку в момент розквіту перенести через границю. Що за зла фея? Сестра королеви ‒ Терея була злою і хотіла викрасти ліхтар, щоб створити своє королівство, та її зловили і ув’язнили, а щоб ніхто не зміг її звільнити феї майстри винайшли зілля яке позбавляє пам’яті… Тепер все зрозуміло. Треба йти до королеви.

   ‒ Ваша величносте! Я знайшов записи у своїх щоденниках, таке вже колись було, ось почитайте.
   ‒ Сестра! У мене є сестра. Збентежено вигукнула королева. Так все по порядку, перше треба відправити фей на пошуки квітки, а вже потім шукати мою сестру. На пошуки квітки вирушили Зігі і Блам. А решта фей почали шукати Терею. В щоденниках Тарікуса не було точного місця ув’язнення, тільки сказано що в’язниця Тереї знаходиться в Чорному лісі. Ліс так називався бо він був настільки густий що сонячне проміння майже не пробивалось крізь гілки і від цього в самому лісі було завжди темно. Шукати Терею відправились самі відважні феї.

   Здалеку ліс виглядав зеленим і гарним, та коли вони наблизились то побачили високі чорні стовбури дерев, листя було високо у горі, а коріння цих дерев розтяглось по цілому лісі. Важко було феям проходити цей ліс, вони декілька тижнів блукали у пошуках Тереї, та вони не здавались. І тут раптом Фін крикнув:
   ‒ Ідіть сюди, я щось знайшов. І справді перед ними було дуже велике дерево з однієї сторони якого був напис «тут ув’язнена Терея ‒ зла фея Феєрвіля».
   ‒ Ми її знайшли! Та як перевірити що вона там, дверей ніде не видно.

   ‒ А це що таке? Фін побачив дивний символ на дереві. І як тільки він його торкнувся, дерево відкрилось а звідти швидко вилетіла Терея.
   ‒ Ха ха ха ха, невже ви думали що якесь дерево зможе мене тут утримати, я могутня чаклунка, і тепер я доб’юсь свого, я захоплю Феєрвіль. Сказавши це вона швидко вилетіла з лісу.
    А тим часом у Феєрвіль повернулись Блам і Зігі.
   ‒ Ви знайшли квітку?
   ‒ Так королево. Ми знайшли фіалку і вона ось-ось має розквітнути.
   Феї зібрались біля границі щоб подивитись на народження нової феї, хоч вони і бачили таке вже купу разів та цей раз був особливим. І ось нарешті цей момент настав, квітка почала розпускати свої пелюстки і в цю ж секунду Зігі перенесла її через границю. Всі феї завмерли в очікуванні, і ось коли квітка повністю розпустилась в фіолетовому сяйві зявилась нова фея. Всі були безмежно щасливі її появі.
   ‒ Де це я? З страхом запитала фея.
   ‒ Не бійся Фіалочко ти у Феєрвілі, це країна фей.
   ‒ А чому тут все таке сіре і похмуре.
   ‒ Тут така справа, моя сестра якось зуміла змінити кольори в чарівному ліхтарі, а повернути їх зможе тільки новонароджена фея, тобто ти.
   ‒ Я! Але ж я нічого не знаю. Як?

   ‒ Так, так, ти наша рятівниця, зараз ми тобі все пояснимо і ти нас всіх врятуєш. І вони полетіли до Тарікуса.
   ‒ Ти повинна вибратись на вершину найвищого дерева Феєрвіля, там тільки ти зможеш побачити чарівну пташку яка тобі розкаже як повернути кольори.
   ‒ Ми тебе проведемо. Сказав Блам. І вони рушили до дерева. Воно і справді було високе, його вершина ховалась десь під хмарами.
   ‒ А я точно зможу, що як це не про мене пише, що як десь була квітка яка розцвіла???
   ‒ Ти чого, це ти, точно ти. Просто повір у себе, а ми будемо поруч.
   ‒ Ну гаразд. Повірити у себе. Повторивши кілька разів одне і теж, вони розпустили свої крила і полетіли вгору.
   ‒ Тільки б у них все вийшло.
   ‒ Ваша величносте, ваша сестра, вона вирвалась з полону, і кудись полетіла, ми не змогли її наздогнати.
   ‒ Нічого Фін. Ми відправили Фіалочку разом з Зігі і Бламом на пошуки пташки, а поки потрібно виставити варту біля ліхтаря.
   Поки у Феєрвілі одні охороняли ліхтар, а інші обдумували як перемогти Терею, сама Терея сховавшись у печері створювала подібних собі фей щоб захопити країну. А там високо на дереві під самими хмарами Фіалочка долетіла до вершини.
   ‒ Як тут красиво, все таке яскраве і сяюче. Вона зачарована красою дивилась навкруги. І не помітила як на неї налетіла хмаринка.
   ‒ Де Фіалочка? Куди вона зникла? Вигукнула Зігі.
   ‒ Не знаю. Вона ж тільки що була тут. Фіалочко, ти де, зараз не час для ігор.
Та фіалочка їх не чула, бо та хмаринка перенесла її до чарівної пташки.
   ‒ Привіт Фіалочко. Чула тобі фарби потрібні.
   ‒ Хто тут? Фіалочка повернулась і побачила пташку. ‒ Звідки ти мене знаєш?
   ‒ Я завжди знаю хто до мене приходить. Так тобі потрібні фарби?
   ‒ Так потрібні.
   ‒ Ну то слухай. До вершини мого дерева ти змогла добратись, а тепер тобі потрібно на вершину веселкової гори, але піднятись на неї ти повинна одна, там з чарівного озера набереш фарб і залиєш їх у ліхтар. Та тільки зробити це потрібно на світанку, і як тільки перший промінь сонця торкнеться ліхтаря всі кольори повернуться. Усе, а тепер іди, твої друзі тебе зачекались.
   ‒ Зігі! Я тут.
   ‒ Де ти була?
   ‒ Мене хмаринка перенесла до пташки і вона розповіла що я маю зробити, потрібно скоріше спускатись. І вони стрімголов полетіли до низу.
   ‒ Королево. Пташка сказала що мені потрібно на веселкову гору, але піти туди я повинна сама.
   ‒ Як це сама? А як же ми. Ми ж завжди були з тобою. Сказала Зігі.
   ‒ Раз пташка сказала що вона повинна піти сама, значить так тому і бути, ви тільки проведіть її до підніжжя гори.
   ‒ Добре ваша величносте. І троє друзів знову вирушили в дорогу. Дійшовши до підніжжя гори Фіалочка почала сама підніматись на гору. Через вузькі тунелі летіти було не зручно тому їй прийшлось іти пішки.