Розділ 1 i 2

 Розділ 1: Знахідка

Було звичайне літнє ранкове сонце, що лагідно зігрівало невелике містечко на краю лісу. Мешканці містечка прокидалися, готували сніданок і готувалися до нового дня. Серед них була й маленька дівчинка, на ім'я Олена. Вона не могла дочекатися, коли зможе вирушити на прогулянку до лісу, щоб знайти нові пригоди. Цю прогулянку до лісу батьки обіцяли  її давно  .Коли вона спустилася вниз її родина майже вся зібралася за столом поснідати  не хватало лише старшого брата точніше его близнюка

— А де твоє відображення спитала  дівчина коли не помітила Назара за столом .Діма показав очима на другий поверх  ну не міг він бути бодрим самого ранку  на відміну від їх сестри.

Оленка, усвідомивши, що Назар все ще спить, швиденько піднялася нагору. Вона тихенько відчинила двері його кімнати. Назар, як завжди, спав, загорнений у ковдру, і навіть не підозрював, що його молодша сестра вже планує розбудити його. Річ утому, що її брати спали завжди міцно і їх розбудити було дуже важко  тут до кімнати зайшов Тедді був двох літній американська акіта  сірого окрасу .Він сів на прозі й цікавістю подивися  на хазяїнів  як би запитав чі потрібна его допомога

Оленка посміхнулася, побачивши Тедді. Вона знала, що її вірний пес може допомогти розбудити Назара, як ніхто інший. Оленка підморгнула Тедді, і він, зрозумівши сигнал, підскочив на ліжко й почав облизувати обличчя Назара.

— Тедді, ну, перестань, — пробурмотів Назар, намагаючись відвернутися від настирливого пса.

Оленка засміялася, потім підійшла до брата і лагідно сказала:

— Назаре, вставай, ми ж сьогодні йдемо до лісу! Ти ж сам обіцяв показати мені те місце, де ти минулого разу знайшов того дивного жука.

Назар нарешті відкрив очі та, побачивши радісну сестру, не зміг їй відмовити.

— Гаразд, гаразд, я встаю. Тільки дай мені трохи часу привести себе до ладу, — відповів він, посміхаючись.

Після сніданку вся родина вирушила до лісу. Оленка бігла попереду, тримаючи Тедді на повідець, а Назар йшов за нею, насолоджуючись теплим сонячним ранком. Ліс був зелений і свіжий після нічного дощу, повний ароматів і звуків природи.

Пройшовши кілька кілометрів, вони дійшли до галявини, де Назар минулого разу знайшов дивного жука. Оленка уважно оглядала кожен куточок, сподіваючись знайти щось цікаве. Раптом її увагу привернув яскравий блиск під кущем. Вона нахилилася і побачила щось, що виглядало як старий фломастер, але з дивним орнаментом на ковпачку.

— Назаре, поглянь, що я знайшла! — вигукнула Оленка, тримаючи знахідку в руках.

Назар підбіг до неї та уважно оглянув фломастер. Він виглядав старим, але водночас якимось чарівним.

— Це виглядає, як щось незвичайне, — сказав він. — Може, це не просто фломастер, а якийсь магічний предмет?

Оленка відчула, як її серце забилося швидше. Вона завжди мріяла про пригоди та магію, і тепер у її руках був ключ до нових відкриттів.

— Спробуймо намалювати щось цим фломастером, — запропонувала вона, її очі світилися від захоплення.

Назар кивнув, і вони сідали на землю, щоб перевірити, чи справді цей фломастер має якісь особливі властивості. Оленка обережно зняла ковпачок і почала малювати на аркуші паперу, який Назар знайшов у своєму рюкзаку. Вона намалювала маленьку квітку, і раптом, на їх здивування, квітка ожила, розквітнувши прямо перед їх очима.

— Це... це справжня магія! — прошепотів Назар.

Оленка не могла повірити своїм очам. Вона тримала в руках чарівний фломастер, який міг оживляти малюнки. Що ж далі чекає на них у цьому дивовижному лісі з новою знахідкою? Вони з нетерпінням чекали нових пригод, не знаючи, які таємниці можуть розкрити за допомогою цього чарівного фломастера.

2 глава

— Але магів набачили в наших краях років сто не більше  цікаво звідки він .Спитала Оленка коли вони шли до машини.

— Може, цей фломастер залишив хтось із мандрівних чарівників, — припустив Назар, обережно оглядаючи знахідку. — Або ж він міг бути частиною якогось старовинного артефакту, який випадково опинився тут.

Оленка задумалася над словами брата, обережно тримаючи фломастер у своїх маленьких руках. Вони йшли через ліс, повертаючись до машини, коли раптом почули дивний тріск і шелестіння листя. 

— Що це було? — запитала Оленка, зупинившись і оглядаючись навколо.

— Можливо, це просто вітер або якесь звірятко, — заспокоїв її Назар, але його очі теж були насторожені.

Тедді, який досі весело бігав поруч, раптом насторожився і почав гарчати. Вони обернулися й побачили перед собою дивну постать. Це був старий чоловік із довгою сивою бородою і вбранням, на якому виблискували загадкові символи. Він виглядав як справжній чарівник з казок, і його очі сяяли мудрістю й таємницею.

— Доброго дня, діти, — промовив він м'яким, але владним голосом. — Я бачу, ви знайшли мій фломастер. 

Оленка та Назар здивовано перезирнулися. Вони не могли повірити своїм очам і вухам.

— Ваш фломастер? — перепитав Назар. — Ви... ви чарівник?

Старий усміхнувся і кивнув.

— Так, мене звуть Майстер Фабіан. Я був колись відомим майстром магії в цих краях, але давно залишив ці землі. Цей фломастер — один із моїх старих інструментів. Він має силу оживляти те, що ви намалюєте. Але використання його потребує мудрості й обережності.

— А як він опинився тут, у лісі? — запитала Оленка, підійшовши ближче до чарівника.

— Це довга історія, — відповів Майстер Фабіан. — Багато років тому я сховав його, щоб він не потрапив у неправильні руки. Але, здається, доля вирішила, що настав час знову його знайти.

— Ми намалювали квітку, і вона ожила! — з захопленням сказала Оленка.