Розділ 11 Холодний дощ

   ̶  Давно не бачились, - хитро усміхнулася демониця.

   ̶  Ти її знаєш?  ̵  звернувся Сорей до Скарлет.

   ̶  Так, - відповіла дівчина. – Це вона зламала мій меч.

   ̶  Про що ви там шепочетесь?  ̵  хихикнула дівчина в масці. – Розкажіть ще й мені. 

   Принцеса і Сорей злісно подивилися на незнайомку і стиснули кулаки, готуючись до бою.

   ̶  Не хочете розмовляти?  ̵  удавано сумним голосом мовила демониця. – Що ж, як хочете. Самі напросилися!

   Дівчина в масці сильно змахнула крилами, засипаючи пилом очі Сорея і Скарлет. Вони на декілька секунд втратили її з поля зору.

   ̶  Сорей, позаду!  ̵  раптом закричала принцеса.

   Хлопець рвучко обернувся і швидко виставив меч, заблокувавши удар незнайомки. Довкола ще стояла хмара пилюки, тому Сорей і дівчина стали спиною один до одного, щоб захищатися.

   ̶  Будь обережний, - тихо мовила принцеса до друга. – У неї є Чорнокрил. Я тобі розповідала про нього. Це меч, наділений чорною магією. Ним вона знищила мій магічний артефакт.

   ̶  Як нам її перемогти?  ̵  запитав юнак.

   Скарлет важко зітхнула і мовила:

   ̶  Я не знаю… Вона дуже сильна.

   ̶  Годі шепотітися!  ̵  почувся голос демониці крізь стіну пилу.

   Друзі насторожилися і напружили зір, намагаючись помітити ворога.

   Раптом спалахнуло червонувате сяйво, після якого Скарлет і Сорея відкинуло назад. Але вони одразу ж схопилися на ноги. Нарешті пилюка зникла, але незнайомки не було видно.

   ̶  Куди вона поділась?  ̵  стривожено мовив, ніби сам до себе, Сорей.

   І тут дівчина відчула, що позаду неї хтось стоїть. Вона різко обернулася та швидко схрестила перед собою руки, утворюючи бар’єр, щоб заблокувати удар демониці. Атака була сильною, тому принцеса не змогла довго стримувати незнайомку, і відступила, відштовхнувши дівчину в масці хвилею вогню.

   ̶  Хто ти?  ̵  вигукнула Скарлет.

   ̶  Хіба це важливо?  ̵  хитро усміхнулася демониця, оголюючи свої гострі ікла, а тоді виставила наперед свій чорний меч, націлившись на принцесу.

   Скарлет стисла кулаки і стала у бойову стійку, готуючись до атаки.

   ̶  Що ти тепер можеш без свого магічного артефакту?  ̵  задерши підборіддя, мовила дівчина в масці.

   ̶  Ти… - видихнула принцеса, зціпивши зуби. Ці слова дуже її розізлили. – Замовкни!

   Руки Скарлет спалахнули яскравим полум’ям, а очі, здавалося, світилися золотим сяйвом. Вона напружилася всім тілом і, відштовхнувшись від землі, кулею кинулася на ворога. Але демониця лише усміхнулася та легко заблокувала атаку Скарлет. Дівчину відкинуло магічною хвилею.

   ̶  Я ж казала, - мовила незнайомка, підійшовши до принцеси, яка намагалася піднятись після удару. – Ти ніщо без свого меча.

   Після цих слів демониця випрямила меч і приставила його до горла Скарлет, трохи піднявши їй голову так, щоб їхні погляди зустрілися.

   ̶  Тепер ти ніхто, Скарлет, - злісно просичала незнайомка.

   Дівчина зиркнула на демоницю повним ненависті поглядом.

   Раптом на обличчя принцеси впала велика холодна краплина. А вже через декілька секунд почалася справжня злива. Дощ був настільки холодний, що аж проймав до кісток.

   Дівчина в масці хитро усміхнулася, але усмішка тут же зникла з лиця, коли вона відчула холод від леза меча, яке було приставлене до її горла.

   ̶  Це ти начаклувала дощ, чи не так?  ̵  мовив Сорей до демониці.

   Він промок до нитки. Краплі дощу скрапували з його чорного волосся, яке прилипло до лоба.

   Губи демониці знову розтягнулися в усмішці. Здавалося, що її зовсім не лякала катана, приставлена до горла.

   ̶  Вгадав, - мовила незнайомка і ледь повернула голову в бік хлопця.

   Той на мить застиг, помітивши в жовтих очах злий відблиск.

   За той час Скарлет вже підвелася, і також вся промокла. Вона ледь стояла на ногах і вся трусилася.

   «Що це за дощ такий, - думала дівчина. – Чому він такий холодний?»

   Демониця, помітивши стан принцеси, задоволено примружила очі, а тоді швидко звільнилася від меча Сорея, виставивши свою зброю в його бік. Юнак зціпив зуби і кинувся на дівчину в масці. Між ними спалахнула битва. Іскри сипалися від ударів мечів. Сорей бився зі всіх сил, але незнайомка чудово відбивалася і реготала, ніби все це неймовірно її тішило.

   Раптом, коли хлопець відхилявся від удару, дівчина в масці зачепила мечем його руку. Це була невеличка подряпина, з якої почала цебеніти кров, зливаючись із дощем, але юнак не неї не зважав. Він і далі продовжував нападати на демоницю, важко дихаючи.

   Скарлет, трясучись від холоду, кинулася на допомогу Сорею. Її руки знову спалахнули, але вже не так яскраво. Дівчина здивовано глянула на свої долоні. «Чому?  ̵  подумала вона. – Чому мої сили слабшають? Невже це через холодний дощ?» Принцеса відчула неймовірну слабкість і похитнулася, ледь тримаючись на ногах.