Розділ 7 І знову битва!

Скарлет спала неспокійно. Після видіння її переслідували кошмари. Тому, коли дівчина зранку поглянула у дзеркало, помітила, що її очі червоні.

   Скарлет відкрила двері і вийшла на балкон. Все небо було затягнуте темними хмарами, а повітря пахло дощем. Дівчина вдихнула його на повні груди і трохи розслабилась. Хоча сьогодні вихідний і кафе не працює, але вона вирішила піти туди, ніж сидіти самотою у пустій квартирі.

   Вдягнувшись у футболку і шорти, а зверху накинувши худі з капюшоном, Скарлет вийшла на вулицю.

   Оскільки сьогодні неділя ─ вихідний день, то і перехожих на вулиці менше: хтось ще досипає, а хтось готує сніданок.

   Скарлет, глибоко задумавшись, поволі простувала вулицею. Раптом над її головою пролунав гучний грім, а через декілька секунд почався дощ.

   Дівчина накинула на голову капюшон і пришвидшила крок.

   Спочатку дощ був легким і приємним, а через деякий час шурнув як з відра.

   До кафе лишалося йти приблизно хвилин п’ять. Дівчина ще більше насунула капюшон на голову і швидким кроком попрямувала далі.

─ Невже ти боїшся дощу? – промовив голос за спиною Скарлет. Обернувшись, вона побачила Аїду, яка тримала у руці свій меч.

─ Ти хочеш битися тут? – здивувалася дівчина. ─ Але тут же люди!

─ Мені начхати на них, − буркнула демониця.

   Скарлет зціпила зуби і зиркнула на Аїду.

   Дощ ставав сильнішим, а небо розтинали сині блискавки-стріли, після яких розносився гучний грім. З обличчя дівчини стікали струмочки води, а волосся, яке вибилося з-за капюшона, геть намокло. Але це її зовсім не хвилювало. Скарлет не хотіла тут битися, адже могли постраждати невинні люди. Хоча сьогодні перехожих мало, але ризикувати вона не хотіла.

─ Давай іншим разом, − тихо мовила Скарлет і, відвернувшись від демониці, попрямувала вулицею.

   Але Аїда не хотіла так просто здаватися.

─ Ти нікуди не підеш, феніксе, − просичала вона. ─ Якщо ти так боїшся за людей, то гаразд, я обіцяю, що не зачеплю їх, − мовила Аїда.

   Вона підняла вгору руку і вигукнула:

─ Астрал!

   Над Скарлет і демоницею утворився ледь помітний купол.

─ Тепер люди нас не побачать і наша битва їм не зашкодить, − пояснила Аїда.

   Дівчина викликала свій золотавий меч, готуючись до бою, і виставила його вперед. Демониця хитро усміхнулася і кинулася на неї зі своєю зброєю. Скарлет, як і завжди, чудово відреагувавши, відбила атаку суперниці і сама кинулася в бій.

   Астрал ─ магічний купол, пропускав дощ, тому дівчата добряче змокли. З голови Скарлет злетів капюшон, і тепер її волосся повністю вимокло, як і Аїди.

   Від ударів мечів сипалися іскри. Ніхто з дівчат не збирався поступатись. Але Скарлет, яка погано спала вночі і була виснажена вчорашнім видінням, почали покидати сили.

─ Щось ти сьогодні не в формі! – хихикнула демониця.

─ Замовкни! – вигукнула дівчина і кинулася на Аїду.

   У цій битві ніхто не використовував магії, а тільки билися мечами.

   Нарешті, остаточно втративши терпець, Скарлет зі всієї сили кинулася на демоницю, але та виявилася спритнішою, тому не тільки уникнула атаки, а ще й завдала удару дівчині ─ тепер на її лівій руці кровоточила глибока подряпина.

   Бій міг погано закінчитися для Скарлет, але мимо них проходили Сорей і Файон, які помітили дівчат.

─ Сорей, глянь! – вигукнув хлопець.

   Юнак глянув у напрямку, якому показував брат, і помітив Скарлет, яка билася з Аїдою.

─ Це ж Скарлет! – здивувався Файон. ─ А з ким це вона б’ється?

─ З Аїдою, − сказавши це, Сорей кинувся до дівчат.

   Аїда, помітивши хлопців, мовила:

─ Ну ось, знову твої нові друзі нам завадили.

   Скарлет, побачивши Сорея і Файона, дуже зраділа.

   Демониця, клацнувши пальцями, знищила Астрал, який розлетівся на дрібні шматки, немов розбите скло. Вона перетворилася на великого чорного вовка і швидко помчала вулицею, а через декілька секунд зникла.

   Побачивши вовка, Скарлет шоковано застигла. «Як… як вона це зробила… невже Аїда повністю поглинула магічну силу Лайли?», − подумала вона.

─ Скарлет, з тобою все добре? – захвилювався Сорей, помітивши, що дівчина тримається за поранену руку.

─ Це тільки подряпина… Все добре, − заспокоїла юнака Скарлет. ─ А що ви тут робите? І чому ви нас бачили, Аїда ж поставила захисний бар’єр?

─ Ми скуповували продукти, − пояснив Файон. ─ А бачили вас тому, що ми магічні створіння, а Астрал ─ це стіна, яка захищає тільки від людських очей.

─ Ходімо додому, − перервав бесіду Сорей. ─ Скарлет, ти вся промокла, і потрібно перев’язати твою руку.

***

   Незабаром друзі опинилися у кафе.

   Скарлет, задумавшись, сиділа на дивані у вітальні і тримала у руках чашку з гарячим чаєм.

   Дівчина зняла мокрий светр і витерла волосся, а її руку перев’язав Сава.

─ Скарлет, про що задумалась? – поцікавився Сорей, помітивши настрій дівчини.

─ Мене дещо непокоїть, − зізналася вона. ─ Аїда змогла перетворитися на вовка… Але цю форму може приймати лише Лайла… Невже демониця поглинула її магічну силу? – запитала Скарлет, звертаючись до Сави.

─ Цього я не знаю, − похитав головою чоловік. ─ Скарлет, видіння, що ти бачила ─ це попередження. Кривавий місяць ─ астрономічне явище, під час якого Аїда зможе отримати фізичне тіло… Її потрібно зупинити будь-якою ціною, адже всі темні істоти хочуть тільки одного: правити над іншими. Тому наше місто, а може й вся країна в небезпеці.

   Вислухавши старого, дівчина важко зітхнула.

─ Скарлет, не хвилюйся, ти можеш розраховувати на нашу допомогу, − сказав Сорей, а його брати, які стояли поруч, ствердно закивали головами.

   Скарлет усміхнулася у відповідь юнакам, а у глибині душі раділа, що у неї з’явилися такі друзі.

   Сава змумусив дівчину залишитися у них, бо Аїда могла знову напасти. Скарлет погодилася, і вмостившись на дивані у вітальні, одразу ж заснула.