Розділ 6 Криваве видіння

Після того, що сталося вночі, Скарлет довго не могла заснути. Але коли вже почало світати, їй вдалося ненадовго поринути у сон, який був дуже неспокійним. Їй снилася Аїда, яка вбивала її подругу, і Сорей, розгублений і засмучений.

   На годиннику дев’ята ранку. Дівчина сіла на ліжку і холодним поглядом поглянула у велике вікно, з якого відкривався непоганий вид на містечко, освітлене вранішнім сонцем.

   Скарлет згадала вчорашні події і важко зітхнула. Вона почувалася винною перед Сореєм. Він захистив її, а вона з ним так погано повелася.

   Дівчина швидко одяглася і вийшла з квартири.

   День сьогодні обіцяв бути теплим і сонячним. Скарлет поволі йшла тротуаром, заглибившись у роздуми, і не звертаючи ніякої уваги на перехожих, які проходили повз неї. Вона йшла, зануривши руки у кишені чорних шортів і важко зітхала.

   Нарешті дівчина опинилася біля кафе «Фантазія». Скарлет хотіла зайти, але щось їй заважало ─ вона боялася глянути у вічі Сорею. Глянувши на годинник на своїй руці, дівчина нарешті відчинила двері і зайшла всередину.

   Вона побачила, що хлопці вже одягнені у форму і готові працювати, і їй стало соромно за своє запізнення.

─ Всім доброго ранку! – привіталася Скарлет. ─ Прошу вибачення за запізнення.

─ Доброго ранку, Скарлет, − усміхнувся Файон. ─ Не хвилюйся, ти якраз вчасно. Через двадцять хвилин ми відчинимо кафе. Іди перевдягнись.

   Від усмішки юнака дівчина трохи повеселішала.

   Вона подалася до роздягальні, але по дорозі їй зустрівся Сорей. Побачивши його, Скарлет застигла і опустила очі.

─ Доброго ранку, − привітався хлопець, проходячи повз неї.

   Від здивування дівчина підняла очі і обернулася до юнака.

─ Сорей! – гукнула Скарлет. ─ Вибач… Я наговорила тобі поганих речей. Я дуже вдячна тобі за допомогу… Сорей, я зрозуміла , що сама не впораюсь…

   Юнак, вислухавши дівчину, навіть не обернувшись і не мовивши жодного слова,  пішов далі.

   Скарлет здивувалася його поведінці. Вона опустила голову і сумно усміхнулася. Дівчина розуміла Сорея, адже вона так само вчинила з ним вчора: просто відвернулася і пішла.

***

   Нарешті десята ранку. До кафе найшло чимало народу, і дівчина, зовсім забувши про свої проблеми, з головою поринула в роботу.

   За весь час роботи Сорей навіть не глянув у бік Скарлет, тому вона ходила пригнічена, і тільки вимушено усміхалася клієнтам.

   Коли кафе покинули останні відвідувачі, двері зачинили і повісили табличку з написом «Зачинено».

   Дівчина полегшено зітхнула і взялася витирати столи, а решта офіціантів прибирали барну стійку та мили підлогу.

─ Скарлет, щось сталося? – запитав Меллан, підійшовши до дівчини. ─ Ти якась засмучена.

─ Ні, все добре, − махнула головою Скарлет.

─ Ти посварилася із Сореєм? – здогадався хлопець.

─ Звідки ти…

─ Я бачив, як ти розмовляла з ним, − пояснив Меллан, дивлячись у бік свого брата. ─ Що між вами сталося? Він тобі щось сказав? Я зараз поговорю з ним.

   Хлопець вже збирався йти до брата, але дівчина зупинила його.

─ Меллан, стій. Сорей невинен… Швидше навпаки ─ це я його образила.

   Меллан задумливо подивився на Скарлет, а тоді гукнув:

─ Сорей! Підійди сюди!

   Хлопець зиркнув на старшого брата і поволі підійшов до нього.

─ Чого тобі? – буркнув він.

─ Що сталося між тобою і Скарлет?

   Дівчина здивовано глянула на Меллана.

─ Не твоє діло, − мовив Сорей, а тоді розвернувся і пішов знову витирати барну стійку.

   Скарлет сумно подивилася на хлопця, і її настрій зіпсувався остаточно. Коли дівчина подумала, що гірше вже просто не може бути, як раптом…Їй перехопило подих… Серце шалено забилося, а голову прорізав сильний біль. Тоді кафе кудись зникло і Скарлет побачила перед собою страшну картину: на небі висів великий кривавий місяць, і все кругом було залито червоним світлом. На даху одного з будинків стояла чиясь тінь, а її шалений регіт розносився луною по цілій вулиці. Дівчина обернулася, і просто оніміла від жаху: на секунду вона побачила чиюсь тінь, а з її грудей стирчав довгий меч.

   Коли це жахіття щезло, біль став сильнішим. Скарлет схопилася за голову і тихо скрикнула. Але Меллан, який стояв біля неї, почув.

─ Скарлет! – гукнув він, помітивши, що дівчині погано.

   Більше не витримавши болю, вона провалилася в пітьму, відчувши, як хтось підтримав її, не даючи впасти.

***

   Скарлет ще повністю не прокинулася, але змогла почути розмову між Мелланом і Савою.

─ Що з нею трапилося? – запитав чоловік.

─ Я не знаю. Ми просто стояли і говорили… − пояснював хлопець.

   Біля дивану, на якому лежала дівчина, стояв Сорей. Коли вона розплющила очі, то помітила, що він невідривно дивиться на неї.

─ Скарлет, − промовив хлопець, помітивши, що дівчина отямилась.

   До неї одразу обернулися Сава і решта хлопців.

─ Скарлет, що з тобою сталося? – занепокоївся чоловік.

─ Ти напевне перевтомилася, − припустив Меллан. ─ Можеш взяти декілька днів вихідного.

─ Я не думаю, − заперечив старий. ─ У нас бувало і більше роботи. Справа в чомусь іншому. Чи не так, Скарлет?

   Дівчина підвелася на дивані і важко зітхнула.

─ Я бачила видіння, − тихо мовила вона.

   Всі присутні одразу занепокоїлися ─ видіння для магічних створінь ─ поганий знак.

─ Що ти бачила? – поцікавився Сорей.

   Декілька секунд Скарлет помовчала, а тоді тихим, холодним голосом мовила:

─ Кривавий місяць… Все кругом було залито червоним світлом… Чорна тінь на даху…

   Про постать з мечем у грудях дівчина вирішила не казати.

─ Кривавий місяць, − задумливо мовив Сава. ─ Це попередження… Скарлет, скоро відбудеться щось жахливе, адже видіння нічого доброго не віщують… Тож, будь обережна.