Розділ 18

-Отже, ми в…а де ми?-роздивляючись нове місце промовив Нік який був вдягнутий в :просту вільну футболку, штани, кросівки та кепку. 
-Це мабуть якісь змагання по танцю е…напевне різних стилів – відповіла я йому, я так само була вдягнута в футболку з людьми які танцюють, сині порвані шорти, кросівки та кепка а моє волосся було начебто в гульці.

-Різні стилі  це класно, та чому будинок саме сюди відправив нас а не в якийсь інший рік?-здивувалась Лукія яка була в тому ж одязі що й Лідія: синя футболка, штани порвані, кеди.
До нас підійшла жінка яка заговорила нормальним тоном.
-Ви на виступ?.
-Так-відповіла я їй-вибачте, та який це рік?.
-1978 ми цього дня показуємо свої вміння щодо танцю хіп-хоп буде всього три раунда.
-А ми подумали різні стилі танцю- промовила Лідія.
-Ні, ми даємо перевагу більше цьому танцю- трішки грубо мовила вона і додала- виступ через годину, якщо ви не сильно підготовлені я можу вам допомогти покажете мені те, що вмієте.
Ми кивнули й пішли за нею на сцену де ми показували їй рухи які знаємо з того, що бачили.
-Непогано, це ви самі придумали?.
-Звичайно, як вам?- спитав Нік ми ж не могли сказати, що дивились по ютубу вона не зрозуміє.
-Гаразд, продовжуйте а потім перепочиньте.
 Настав час, коли ми мали виступати було повну народу які кричали а ми визначились хто буде першим.
На перший раунд вийшли: Я, Нік та Лукія почали першими.
Наші супротивники були в темному одежі так само вільних і вони непогано станцювали.
Другий раунд і третій закінчились доволі швидко і оголошували переможців.
-Переможці цього року це…ці четверо дітей!
-Ми перемогли!- гукнув Нік і ми підбігли до судді, він дав нам невеличкі кубки й ми вклонились людям.
-Молодці!- сказала нам жінка яка допомагала і я їй кивнула.
Настав час прощатись, ми зайшли до порталу і опинились в будинку і ми сіли трохи перепочити.
-Ух, ну і натанцювались–видихнув Нік лежачі на м’якому кріслі.
-Так, але це було прикольно ми виграли всі три раунди- радісним виглядом обличчя відповіла я.
Потім нам довелось злізати, бо будинок пропадав аби його ніхто не побачив лише ми.
Коли ми вже вийшли з лісу до нас підійшов наш вчитель Джей.
-Що ви там робили в лісі?-спитав наш вчитель й у нього появилась дивна гримаса немов він зрозумів, що ми не в таборі як і інші а в ліс ходимо.
-Ми там грались знайшли місце де ми можемо побути на одинці і в тишині- пояснила я і на його обличчі побачила невеличку посмішку.
-Знаєте, що коли я був вашого віку то так само ходив до лісу бо там було в мене одне де я колись жив місце, де б я міг побути сам і пограти на гітарі.
-А яке саме?-поцікавилась Лукія і наш учитель засміявся щирим сміхом.
-Будиночок на дереві я уявляв собі, що там є портал і я можу в нього зайти та це лише була моя фантазія і все.
Він пішов і я задумалась, може колись цей будинок належав нашому учителю?.
-Венеро, ти ідеш? Зараз будуть стейки-сказав мені Нік і показав на свій живіт і я побігла до них.
Коли ми вже лягали спати я все ще думала чи може бути, що в дитинстві цей будинок належав нашому учителю?.