Розділ 16

-Венеро, я сиджу на кріслі й хочу тобі де, що подарити- пролунав якийсь голос.
Розглядаючи, я бачила саму темряву й нічого не могла розгледіти. Та той, хто сидів в кріслі запалив маленький ліхтарик із ним підійшов до мене й я побачила Олександра.
-Привіт.
Я різко встала від того, що я побачила на годиннику була четверта ранку.
-Що це було?- мені в голові не вкладалось, я все більше до того моменту, що буду з Олександром хлопцем з 1980?.
-Все добре, кошмар приснився?- сонно спитала мене Лідія яка мабуть хотіла спати аж до десятої.
-Так, невеличкий кошмар- збрехала я їй- спи, ти зараз виглядаєш немов сонний щур.
Вона знов заснула а я не могла мінімум шість секунд потім заснула.
-Візьми, це тобі.
Олександр дав мені велику коробку яка була рожевого кольору, відкривши  ї побачила блакитне довге плаття з білими рукавами.
-Це ж твій улюблений колір? Може таке не прийнято, та може я їх умовлю?
Я не зрозуміла те, що він мав на увазі але я замітила ще дещо.
-Перстень!
Тоді я точно встала і не могла заснути, я пам’ятала наше майбутнє, що я з ним була танцювала, та щоб він давав перстень не бачила.
Вдягнулась тихенько й вийшла з намету так, аби не розбудити Ніка з Лукією.
На дворі було прохолодно, та я його не відчувала, сіла собі на кінець дерева біля столів на яких ми їмо і дивилась собі просто прямо де встає сонце.
-Венеро, чого ти тут в пів п’ятої?- я злякалась від того, що до мене тихо підійшов  Джей наш вчитель з музики.
-Я просто не можу заснути- відповіла я нашому вчителеві.
Він сів біля мене й промовив.
-У мене так само буває- пояснив  він мені- іноді, щоб пограти на любимій гітарі, а іноді для доньки Агати, їзджу до неї й граю їй для підбадьорення.
-А що з нею?- обережно поцікавилась я вчителя.
-Нічого страшного, просто в Травні каталась на своєму любимому рожевому велосипеді та зламала ліву ногу впавши з нього, ми тоді поїхали до лікарні та нам сказали, що деякий час поносити бинт і все. Коли лікар доказав, то вона засмутилась бо не зможе якийсь час бігати й веселитись. Вона трохи така смішна коли засмучена- з усмішкою на обличчі сказав вчитель і продовжив.
-Зараз лежить дома якийсь час, я до неї іноді їзджу та граю на гітарі яку вона мені подарувала на день народження все ще досі дивуюсь, як такі маленькі ручки змогли донести гітару?-доказав наш учитель і розслабився.
-Ну, не хай поправляється й зможе насолоджуватись тим, чим їй заманеться-з усмішкою промовила я і сама задумалась, як дитина змогла купити тай донести велику гітару?.
Вчитель музики трішки розслабився.
-Ну, тобі мабуть пора, до друзів?.
-О, так, до побачення містер Джей і побігла. 
-До наступної пісні–з усмішкою мовив  мені вслід вчитель.
Він витягнув гітару і я .зайшла до свого намету.
Коли настав ранок я з друзями пішли до лісу і зайшли до порталу.
Була ніч все світилось ліхтарями на мені було плаття з жовтим, червоним, зеленим і синім кольорами, туфлі чорного кольору а на голові гулька з квіткою, на Лідії червоно-біла сукня, Лідія мала чорну: з білою, зеленою та жовтою полосками а на Ніку  костюм який називався Чаро.
-Ми в Мексиці!-крикнув Нік і почав роздивлятись.
-Я мріяла тут побувати і от я тут!- з радісним  виглядом обличчя сказала Лідія.
Я підійшла до однієї пари котра пройшла повз нас і спитала.
-Що за свято, ми тут просто новенькі?
Пара яка була вдягнута в гарні костюми перезирнулись і жінка промимрила щось, що я не почула і вони пішли.
-Нахаби- схрестивши руки на грудях мовила Лідія  та я підійшла до одного з барів де було приклеєно оголошення, що сьогодні 1987 рік і що сьогодні буде «Мексиканські танці» ввечером на площі.
-Друзі подивіться.
Вони підійшли до мене і прочитали на те, що я показала.
-Ага, ясно–лише мовив Нік.
-Ми будемо танцювати народні танці Мексики?- з відкритим ротом 
спитала  Лідія.
Ми вже рушили далі дивлячись що тут: зверху висіли прапор- череп, будинки були прикрашеними, хтось хлоповку випустив із дітей.
-Я трішки знаю Мексиканські танці дивилась в Ютубі дома- промовила Лукія.
-Це супер, покажеш і нам?–попросила я в неї і вона від радощів показала нам якийсь танець.
-Ну не так уже й погано, можем спробувати? 
Я побачила, що люди ідуть, мабуть скоро починатимуться танці і ми пішли за ними.
На площі було багато людей.
Коли почались танці ми просто робили те, що й інші а от Лукія легко й весело танцювала, іноді сміялась з Ніка, бо він таке витворяв біля чоловіків.
Танці закінчились і всі просто розходились та до нас підійшов чоловік й промовив.
-Ви тут новенькі?
Він був вдягнутий як і Нік лише з Сомбреро на голові.
-Так- відповіла я йому.
-Ви непогано танцювали, мені подобаються люди котрі приїджають до нас і приходять на те, що ми тут робимо- з усмішкою промовив він і дав нам Тако і пішов до своєї роботи.
Ми рушили своєю дорогою і їли Тако перед нами відкрився портал коли ми заходили, то я почула якісь голос який промовив сухим голосом.
-Пака.
Я вже подумала, що це був привид та потім стало і я зайшла.