Розділ 8

Ще трішки так  сидівши ми здригнулись від де чого
 – А який це рік? Поцікавилась я.
- Ой точно! – відповів Нік та ми почули що нам відповіли.
-1958 – сказала якась жінка яка пройшла повз нас і сказавши це не нам в обличчя а просто пройшлась навіть не спитавши чи ми не здуріли бо ж як можна забути який рік.
- То ж це 1958 рік-  здивовано сказав Нік.
- Через два роки ми знов сюди прийдем? – спитала я і ми рушили своєю дорогою просто пройшли далі там де стояли лавки і нікого не було. 
-Отже, це наше майбутнє?- трохи налякано сказав Нік- я буду з Лукією, Лідія мабуть що сама
- А чого це сама? Може я когось і знайду?
- А ти Венеро з Олександром? – доказав він і усміхнувся Лідії яка схрестила руки на грудях.
Я задумалась « а це можливо зустрічатись кимось з 1958 року?» ми ще так трохи посиділи і Лукія спитала- то ми так і сидітимемо? – ні, та що нам робити? Ми себе не має права бачитись бо станеться щось, а порталу ще не має тому- відповіла я їй- то може ми станемо з лавок і кудись підемо? Бо тоді нас побачать і будуть купу запитань- сказала Лідія і ми таки встали і просто пішли куди наші ноги нас вели. Десь була п’ята година вечора  і ми були вже в своєму світі сиділи на дереві і слухали як наш вчитель Джей грає на гітарі To the Sky ( Owl City) він полюбляв як і більшість американські пісні і всі уважно слухали а хтось навіть і підспівував він полюбляв грати на ній навіть на своєму предметі музики і ловив від цього задоволення.