ЕПІЛОГ

— Тато може, тато може все на світі! – співав Роберт, прикрашаючи батьківську ялинку, а його дружина з донькою метушилися біля сходів, намагаючись прикрутити до поруччя соснові гілки. Пахло смолою та хвоєю, пирогом з корицею та мандаринами. Чергове Різдво у родинному колі, свято, яке так любить їх дитина.

— Тато! – покликала Марго. – Тато! Йди сюди! Ми без тебе не впораємося!

— Іду, цукерочка, іду! – Роберт спритно прив'язав гілку і доєднався до доньки. Маргарита була копією мами – така ж білошкіра, але з чорним волоссям і пронизливими карими очима.

Марго втекла до себе кімнату, обмовившись тим, що зовсім забула показати ялинку Люсі – це була її улюблена лялька.

— Слухай, у мене пропозиція. — Роберт обійняв дружину, і Аліса відразу піднялася навшпиньки, щоб поцілувати його. Вони були одружені вже п'ять років, але почуття їх були так само свіжі, як спочатку. – Нумо цього року все кинемо перед святом і хоча б на три дні поїдемо в гори... Скільки можна працювати!

— Думаєш, і без нас впораються? – задумалася Аліса. Агентство останнім часом розширилося, з'явилися нові артисти, які готові з ними співпрацювати, а репертуар завдяки одному сценаристу, другові Роберта, став різноманітнішим. Алісі навіть не доводилося більше сидіти з бухгалтерією, помічниця справлялася.

— Навіть якщо не зможуть, це будуть їхні проблеми, — відмахнувся Роберт. – Бо знаєш, що трапилося?

— Що?

— Мені запропонували роль!

— Роль? – Аліса кинулася йому на шию. – Вітаю! І що це за роль? В театрі?

— Ні, в тому й річ! – із сяючим обличчям сказав він. – На каналі! Серіал запланований на три сезони, гратиму головну роль – боса, який закохується у власну секретарку. А ще договір уклав на рекламу... І ведемо переговори з одним продюсером щодо ролі у різдвяній комедії... Загалом чорна смуга скінчилася, і незабаром твій чоловік знову підкорить столицю...

— Я завжди в тебе вірила!

— Я знаю. І якби не ти... Нічого цього не було б. Я тоді був готовий навіть театр покинути, зайнятися чимось іншим... Ти ж стала моїм натхненням... Люблю. Люблю тебе.

За вікнами починалася хуртовина, вітер вив у трубах, і білі сніжинки кружляли в сірій імлі, наче обіцяючи, що зимова різдвяна казка триватиме вічно.