Глава 4.4

Коли Роберт поїхав до магазину, Аліса вирішила ще раз перебрати ящик із ялинковими іграшками, щоб прикрасити соснові гілки, які були розвішані над каміном. Трохи помучившись, Аліса навіть зробила вінок на дверях, і незабаром він висів біля порога, такий яскравий і блискучий. Дівчина впоралася досить швидко і встигла занудьгувати, але тут телефон її якимось дивом упіймав мережу – після падіння зі сходів він відмовлявся нормально працювати і жив своїм життям, постійно вимикаючись.

— Так? – Аліса всміхнулася, побачивши, що це дзвонить Ольга.

— Привіт, привіт, пропажа! Нарешті! – долинув дзвінкий голос подруги. Почулося клацання запальнички. Цієї поганої звички Оля позбутися так і не змогла, як не намагалася.

— Привіт, у мене з телефоном проблеми... Тож ти й не могла додзвонитися.

— З совістю у тебе проблеми! Втім, усю цю дивну історію ти ще встигнеш мені розповісти, слухай, що я дізналася...

— Ти спеціально рила щось про Роберта? – здивувалася Аліса, сідаючи біля каміна на м'який килим. Тріщало за ґратами полум'я, танцювало на полінах, і було так добре та затишно. Все життя б так просидіти. Тільки ще не вистачає поряд чоловіка, з яким вона втекла до цієї глухомані.

— Google все пам'ятає і все знає! Загалом, якщо вірити жовтій пресі, всі проблеми твого Серебрянського почалися через відмову одружитися з донькою продюсера, але це ми й так знаємо... Є інше – у нього була наречена, вони зустрічалися не один рік. Марина Страхова. Теж актриса, але не така популярна. Кажуть, Роберт досі за нею сохне.

Алісі стало неприємно все це слухати. Адже й справді, з чого це вони з Ольгою взяли, що Серебрянський має бути самотнім? З іншого боку, вірити пліткам – не поважати себе.

— Оль, не будемо про це, якщо в нього хтось був, це нормально. Він дорослий чоловік і в нього, звичайно, було до мене своє життя...

— До тебе? – простягла Ольга з передчуттям.

Аліса видихнула – ну ось, проговорилася. Тепер подружка від неї не відстане, доки не почує всі подробиці.

— Я не знаю, що між нами, — тихо сказала вона, дивлячись у полум'я. – Але я дуже сподіваюся, що ми зможемо... Зможемо зберегти ту іскру, що спалахнула.

— Ти закохалася, — уклала Оля. — Тому й розмовляєш, як в театрі.

— Не знаю, — усміхнулася Аліса. – Може... Але я не хочу нічого планувати або мріяти про «довго та щасливо». Рано ще... Ми знайомі лише два дні!

— А ще він сирота та його батьки загинули в аварії... — додала подруга. – Його ростила тітка, здається, він дуже прив'язаний до неї. Я нарила тут один матеріал... загалом після тієї аварії він поводився не надто адекватно, тітка навіть возила його до фахівців... Ти розумієш, про що я? В нього дах поїхав!

— Ну, я впевнена і нас з тобою тягали б по лікарях, якби ми раптово втратили батьків, — відмахнулася Аліса.

Почувся якийсь шум біля порога, хтось задзвенів ключами. Мабуть, Роберт повернувся. Але якось він надто швидко...

— Оль, я не можу говорити... Потім подзвоню, якщо зможу…

Відклавши телефон, Аліса встала і озирнулася до дверей. І відразу пошкодувала, що не сказала подрузі про те, що в будинок хтось намагається проникнути. Чомусь раптом стало дуже страшно. Вона сама в цьому величезному будинку посеред лісу, й до найближчого житла – хвилин десять йти, не менше. Якщо на неї нападуть, то ніхто й не знатиме.

Чорт, і чому вона не поїхала з Робертом?.. Чому вона відключила дзвінок? Може, Оля викликала б допомогу?.. Кинулася до телефону, але той уже погас і не хотів включатися. Завис знову. Серце билося десь у горлі, і від жаху тремтіли руки.

А той, хто був за дверима, впевнено увійшов, обтрушуючи сніг, і Аліса зрозуміла, що це не грабіжники. Хоча краще це були б вони.

Тому що на порозі стояла гарна дівчина у норковій шубці. На хутрі сяяли сніжинки, і разом із гостею до вітальні увірвався крижаний вітер. Дівчина була неймовірної краси. Довге чорне волосся, яскраві губи на вузькому смаглявому обличчі, здивований погляд пронизливих блакитних очей.

— А ви хто? – спитала вона, насупившись і покручуючи на пальці ключі. – І де Роберт?

Страх пройшов. Аліса відчула втому та розчарування.

— А ви хто? – запитала вона тихо, вже знаючи відповідь.

— Марина Страхова, — холоднувато відповіла та. – Його наречена. А ось хто ви?..