Глава 3.3

Свята Роберт завжди любив, з самого дитинства, але потім сталося дещо, що зруйнувало його сприйняття світу. Батьки його працювали в університеті, людьми були інтелігентними, у затишній квартирі старого будинку, що дісталася ще від бабусі, панувала спокійна атмосфера, і професорському синку дарували найкращі подарунки. Але річ була зовсім не в них. Роберт любив батьків і шалено за ними сумував.

Їх не стало, коли він був ще дитиною. Страшна аварія, яка забрала життя двох найдорожчих людей, трапилася якраз під Різдво. Срібляста ялина вже стояла у вітальні, прикрашена саморобними іграшками та блискучою мішурою, горіли на вікнах гірлянди, а маленький хлопчик чекав на тата та маму, які відправились на якусь дуже важливу наукову конференцію. З ним біля вікна, що виходило на центр міста, чекала тітка Шура, татова сестра, з якою Роберт і залишився після того, як сталася біда. Тато помер одразу, на місці, як їм потім сказали. А ось мама спливла кров'ю – тоді не було мобільних телефонів, щоб одразу викликати швидку, а на пустельній нічній трасі надто довго не було машин, і ні звідки виявилось чекати допомогу.

Ялина досі припадала пилом на горищі.

Цей будинок Роберт побудував, коли знімався в якомусь дурному серіалі для домогосподарок, і хоч утримання такої величезної будівлі обходилося надто дорого, так і не наважився продати його. Цю ділянку купував ще батько, і фундамент будинку закладав він же, навіть проєкт був готовий... І Роберт на згадку про батьків все ж таки зміг здійснити їхню мрію про великий будинок з каміном, але зараз, після втрати роботи на каналі, здається, доведеться вибирати – квартира у столиці чи цей будинок. Театр не приносив нормальних грошей, а шлях на телеканали чи студії поки що було закрито. Серебрянський спробував інші проєкти та рекламу, але той продюсер, чию доньку він нібито образив, зробив усе, щоб зачинити перед актором якомога більше дверей.

Малолітнє стерво закохалося в нього без пам'яті. Дівчинка вирішила попри все вийти заміж за відомого актора. Але він розумів, що для розпещеної мажорки, яка навчається в якомусь крутому університеті за кордоном, він, Роберт, лише трофей. Вона звикла отримувати все, що забажає. І одного разу вона захотіла красеня Серебрянського.

Ось тільки він її не хотів. Та й була в нього тоді дівчина. Маринка. Теж акторка, грала в театрі. Висока брюнетка з величезними променистими очима та пухкими губами, які було так солодко цілувати. Він її кохав. Або думав, що кохає…

Чомусь думки збились на цю випадкову знайому, Алісу. Звідки вона взагалі взялася та чому погодилася з ним поїхати? Адже він жартома запропонував, не особливо сподіваючись на згоду. Просто звик Роберт ховатися у свята в цьому будинку, але самотність так набридла!

З Маринкою розладналося відразу, як тільки донька продюсера підлаштувала вульгарну та дурну сцену – зовсім як у жіночому серіалі. Вона з'явилася у квартиру Роберта нібито поговорити про якийсь проєкт, вивернула на себе каву, попросила дозволу відмочити пляму з блузи у ванній... Далі було, як у поганому кіно. Прийшла Маринка, а з його ванної вийшла гола мажорка. І дівчину кохану він втратив, і роботу... Театр не врятує, а бізнесом займатися Роберт не вмів. Але, здається, доведеться вчитися. Бо втратити ще й будинок із батьківською квартирою... це буде занадто.

І ось зараз Роберт чомусь згадав про ту стару блискучу ялинку, яку закинув на горище разом з іграшками, які робив ще з мамою. І захотів дістати все це, вбрати ялинку.

Настав час перестати ховатися від минулого. Настав час навчитися жити, отримуючи задоволення від усього, і від свят у тому числі.

Роберт не запалював ліхтарик, тому що орієнтувався в цьому будинку легко і, йдучи коридором у бік сходів на горище, зовсім не очікував, що на нього впаде перелякана гостя, та й заверещить, ніби привида побачила.

І зовсім не очікував, що заспокоїти її вийде тільки поцілунком.