Глава 14

Переодягнувшись у сірий спортивний костюм, Майя вирушила на пошуки Даміля. Чомусь їй здавалося, що з питаннями стосовно тренувань краще звертатися саме до нього. Знайшла старійшину дівчина в бібліотеці, він гортав товстий рукопис у старовинній обкладинці. Декілька столів оточували високі стелажі з книгами, що тяглися вздовж усієї кімнати, утворюючи високі кола в три ряди. Це була не просто бібліотека, здавалося, що тут зберігалися всі записи з часів створення людства. Вона, напевно, містила в собі все, що тільки могли написати люди, була величезною і займала третій поверх маєтку.

- Вирішила зайти, ти не проти?

- Заходь, не соромся. Ех, давно ми так весело час не проводили, чудовий поєдинок вийшов. А на Шамсі не ображайся, він не бажає тобі зла, але, нажаль, проти природи не попреш. До речі, ти навіщо Шурика грохнула, та ще й виставу влаштувала? Не могла просто всім пояснити, щоб дівчисько не чіпали?

- Ні, не могла. Просто не вийде, все одно рано чи пізно хтось зірвався б. Невідомо що б наробили. Проте тепер надовго запам'ятають, що чіпати чужі речі шкідливо для здоров'я.

- Репутацію собі створюєш? Тільки не перестарайся. Вампіри і так тебе побоюються, так що поки охолонь, дай їм звикнути. Ми також хвилюємось, якою буде реакція більшості з них, коли ти займеш наше місце. Адже Енія все тобі пояснила, так?

- Була у нас дивна розмова... Коли ви мене покликали?

- Нам усім набридло тут сидіти ще кілька сотень років тому. Тоді Енія запропонувала провести ритуал. Але ти, втім, як і всі жінки, особливо не поспішала, змусила на себе чекати.

- Чому ви не залишили когось іншого, невже не знайшлося достатньо старого і сильного вампіра на це місце?

- У тому й справа, що багато старих, багато сильних, всі вони вважають себе гідними правити. А в результаті виникають міжусобиці та ворожнеча з кожним другим вампіром. Ми кілька разів намагалися залишати сильних при владі, але вони або гинули, або йшли через деякий час.

- Тоді з вашого боку довірити мені владу і залишити саму, було б дуже великою помилкою. Я не можу боротися за те, чого не хочу. І потім, у мене недостатньо сил, досвіду, та й взагалі, я навіть навчатися не закінчила! Я надто молода, щоб насмілиться наказувати чи вказувати щось вампірам, старшим мене в чорт знає скільки разів. В мене таке враження, що ви помиляєтесь.

- Це поки що, але скоро все зміниться. Ти ще слабка і не вмієш до ладу керувати своїм даром, а я сподіваюся, це справа часу, і його в нас достатньо. Більшість і так тебе бояться, їм треба дати змогу звикнути до змін. От нехай звикають, а ми тренуватимемося.

- Думаю, мені тут не місце… Але досить. Краще розкажи, як обірвати зв'язок між мною та Ноа.

- Ви маєте обмінятися кров'ю. Тільки так можна розірвати зв'язки. А що, ти справді зібралася провести ритуал?

- Чому тебе так дивує моє рішення?

- Майя, Ноа, по суті, належить тобі, і варто тільки захотіти – отримаєш усе, що забажаєш. Мене щиро дивує той факт, що ти легко відмовляєшся від подібної влади.

- А навіщо мені влада поряд із людиною, яка лише думає, що любить мене. Можливо, я це й безглуздо, проте, справжні почуття набагато дорожчі за все інше.

- І тебе не лякає, що він може піти?

- Даміль, це вже не матиме жодного значення. Я знаю, якщо після розриву зв'язку він перестане щось відчувати до мене, а скоріше всього саме так і станеться, я зникну з його життя. Ноа хоче, щоб його звільнили від ноші голови клану, можливо, так і буде. Адже ми з самого початку не підходили один до одному. Він - хранитель, а я - вампір.

- Ти вампір тільки наполовину, не забувай про це.

От тільки чомусь Майя була впевнена, що ця половина переважить у очах Ноа, коли настане час вирішувати. Ну що ж, як би там не було, боляче вже не буде - спасибі звірові. Він заворушився всередині, наче кланяючись, і проричав: «нема за що».

- Гаразд, давай краще обговоримо мої здібності. Це зараз актуальніша тема для роздумів, – відмахнулася Майя.

- Як хочеш. Я тут трохи думав про управління аурами, але далеко не просунувся. Як ти маніпулюєш ними, сам механізм висмоктування та зцілення мені недоступний, так що доведеться тобі самій розбиратися. У жодній із книжок не згадуються подібні таланти. А ось можливість правильно використати накопичені сили мене цікавить більше. Ноа казав, що ти кидалася в нього блискавкою, намагаючись зупинити.

- Так, але тоді я сильно розлютилася і навіть не знаю чи вийде ще раз таке повторити.

- Майя, повір, ти здатна і на більше. Так ось, саме це і є твоєю особистою зброєю, особливим даром. Адже електрика теж один з елементів природи, згадай грозу. Можливо, ти і є хранитель енергії, точно не можу сказати. У жодній книзі, в жодному пророцтві не йдеться нічого про це. Є кілька фраз, але я поки не впевнений, що до тебе, – задумливо бурмотів Даміль, роздивляючись співрозмовницю. - Ну гаразд, у мене така пропозиція. Чому б тобі не спробувати створити блискавку?

- Тільки тут є одна проблема, - зітхнула Майя, закочуючи очі.

- Це яка, дозволь спитати?

- А така, що якщо я використаю накопичену енергію тільки щоб покидати блискавку в деревце, то потім доведеться вбити якогось вампіра. Інакше відновити баланс не вийде. Тільки уяви: я, розлючена і некерована, вештаюся по дому в пошуках парочки вампірів на обід. Воно тобі потрібно?

- Так, шкода, що ти не можеш користуватися силою природи. Все було б набагато простіше.

- Ти хочеш, щоб хліб, та й з маслом.

- Майя, ти пам'ятаєш, як виглядали хранителі повітря?

- Так, звичайно. Чому ти питаєш?

- Їхню зброю, мечі, згадай. Вони так само спрямовували свою силу, тільки в певне русло, не дозволяючи енергії розтектися, змушуючи набути певної форми. Я просто подумав, що наступного разу, коли братимеш участь у битві, постарайся зосередитися і направити все, що накопичилося в руку, надай своїй силі форму. Ідемо, дещо покажу.