Глава 13

Три години безперервно Даміль відточував на Майї, як на боксерській груші, майстерність ближнього бою. Рухався він швидко, вміло і точно, раз-по-раз, перекидаючи суперницю на землю. За годину занять, засвоївши деякі прийоми і переставши турбуватися про силу ударів, вона почала потихеньку брати реванш і відбиватися. Ось тут і пішов у хід накопичений століттями досвід у бійках, досить нечесних, судячи з витівок вампіра. Щоразу, коли Майя, блокуючи удар, починала нападати, він пускав у хід свою силу, змушуючи землю рухатися у неї під ногами. То горбик створить, то травою ноги оплете, то пилу в очі насипе. Через три години боліло в дівчини все, що могло боліти, а злість і агресивність виводили з рівноваги.

- Лівою, його, ну ж... так! Стій, куди ти… чорт… – заволав Шамсі, підскакуючи.

Четверту годину Майя слухала крики настанов і вигуки такого роду. Троє паразитів, не відводячи очей, спостерігали за кожним рухом, коментуючи її дії. Голод сильно заважав зосередитися, турбуючи сильним болем у горлі, але хоча б відволікав від відчуття дикої втоми. Певно, так і днями без перерви можна займатися, відлучаючись хіба що поїсти.

Всі рухи та маневри, показані Дамілем, вона запам'ятала і швидко освоїла, навчившись ухилятися та уникати навіть хитрих витівок. Через деякий час Майя зрозуміла, що всі його дії і випади можна передбачити. Він бився, чітко виконуючи завчені прийоми, не замислюючись, використовуючи її слабкості проти неї ж, швидко і сильно, нагадуючи змію.

В черговий раз, сипнувши пилюку в очі, він блискавично перемістився Майї за спину, занісши руку і намагаючись схопити за горло. Ось тільки цей рух дівчині вже був знайомий. Вона нахилилася вперед, вловивши свист руки, що пролетіла над головою і розвернувшись, викинула праву ногу, збивши Даміля з ніг. Його тіло ще приземлялося на землю, а Майя вже занесла кулак для удару у сонячне сплетіння. Очі старійшини розширилися, коли удар досягнув мети, змусивши видихнути і скривитися від сильного болю. Крики та свисти понеслись з залу для глядачів, точніше з лави, на якій стрибали і біснувалися, як діти, тисячолітні хранителі. Напевно, ця бійка, одна з небагатьох гідних розваг за часи, що вони тут нудились.

- Все, здаюся, - махаючи руками, сміявся Даміль. - Ти швидко вчишся. Молодець.

- Тепер моя черга! - закричала, підбігаючи, Айсу. - Я теж хочу!

- Давай, тільки обережніше, малеча непогано б'ється, - пробубнив вампір, тягнучи ноги в напрямку лави і потираючи місце удару. Сівши, він нахилився і закопав пальці в землю. По руках побігла енергія, поповнюючи втрачені сили. Дивлячись на нього, Майя навіть трохи заздрила, адже вона так не могла. Кожне поповнення її запасів забиратиме життя.

- Стоп, так справа не піде, мені треба перекусити, - промовила, знемагаючи від болю. – Я вже готова вами пообідати.

- Гаразд, даю тобі чотири хвилини. Кухня праворуч коридором, – у передчутті свята розминалася дівчина.

- Я миттю, - кивнула Майя, і помчала до кухні шукати кров.

Відчинивши двері кімнати, трохи очманіла. Не було столів або будь-якого кухонного приладдя, тільки чотири великі контейнери з написами груп крові. От і стало цікаво, де та чим харчувалася Катя? Але довго думати над цим питанням вона не могла, бо побачила на одному з холодильників римську цифру два. Відчинивши дверцята, вона схопила пакет і, розірвавши зубами упаковку, почала вгамовувати спрагу. Від задоволення звір навіть загарчав. Апетит, звичайно, виявився чудовим, вистачило на дві великі упаковки. Відчуваючи, як сила наповнює тіло, а біль зникає, Майя рішуче зачинила дверцята і вибігла з кухні, мало не зачепившись об чергового сплячого охоронця.

- Ти швидко, молодець. Ну що почнемо? - скрикнула Айсу, напружившись як тятива.

Витрачати час на слова Майя не хотіла, одразу ж, напавши на дівчину, чому та зраділа, з легкістю ухилившись. З Айсу битися виявилося одночасно так само легко, як і складно. Вона не вибивала з Майї дух, подібно Дамілю, але була настільки гнучкою і спритною, що вампірша просто не могла її торкнутися. З легкістю пір'їнки і спритністю кішки, вона кружляла навколо, не дозволяючи завдати удару. Містки, колесо, шпагат, ще купа якихось прийомів, де вона вигиналася, ніби не мала кісток, раз у раз, збиваючи з ніг. Уважно спостерігаючи за кожним рухом, Майя намагалася повторити випади Айсу. Звичайно, так само граційно і витончено не виходило, але вона намагалася і через кілька годин уже відтворювала рухи, поєднуючи техніку нападу Даміля і захисту Айсу. Виходило непогано, хоча і не могла вона так само точно передбачити наступний крок супротивника, але як тільки почала використовувати завчені рухи, досягла мети.

Майя викинула руку, в спробі схопити дівчину за шию, але Айсу, вигинаючись, підстрибнула над її головою, роблячи сальто з переворотом. Ось тут вона і помилилася - розверталася вампірша швидше, ніж суперниця парила. Айсу якраз торкнулася шкарпетками трави, коли кросівок Майї впечатався їй у спину. А хто сказав, що вона гратиме чесно? Хранитель води з неймовірною швидкістю відлетіла просто до найближчого дерева.

- Майя, як ти могла? - почала скаржитися Айсу, заплутавшись в гілках. І вже зістрибнувши, віддираючи сухе листя з волосся, широко посміхнулася. - Давно я так не веселилась. Гарний був поєдинок.

- Ну що, мала, дозріла для справжнього бою? – хрускаючи пальцями, потягнувся Шамсі. - Чи так і будеш, прохолоджуватись? Подивимося на що тобі ручки та ніжки.

Вампір реготнув і кинувся назустріч без попередження.

Спасибі Айсу, яка навчила Майю лавірувати і ухилятися, інакше залишився б один коржик від бідної напівкровки. Шамсі діяв немов ураган, з рідкісною силою натиску, кидаючись і змітаючи на шляху все. Все, окрім Майї. Вона намагалася уникати ударів, використовуючи всі хитрощі Айсу, але напасти він їй не дозволяв. Напевно, близько години вони кружляли в спробах зачепити один одного, але результату так і не досягли. З кожною хвилиною, Шамсі все більше дратувався, змінюючи почуття азарту на агресію.