Глава 8

Виринувши з безодні пітьми і знову навчившись відчувати реальність, Майя здивувалася наполегливості вампіра. Як і минулого разу, вона лежала в сильних обіймах Ноа, затишно скрутившись калачиком у нього на грудях. Вони обидва розвалилися у досить непристойній позі на задньому сидінні автомобіля. Помітивши її спроби тихо вибратися з солодкого полону, ікластий притиснув ще тісніше і тихо загарчав. От власник, хто б міг подумати.

- Перестань вивертатися, в мої плани поки не входить твоя повна свобода.

- Ти б ще ланцюгами до себе прикував, - сонно бурчала дівчина, на його в’їдливі зауваження.

- Я обов'язково подумаю над цією пропозицією, - серйозно запевнив вампір, від чого Майя злякано підняла голову, заглядаючи в чорноту очей.

- Ти ж зараз жартуєш, правда?

- Чому ж, я знаходжу це дуже привабливим заняттям, - очі іскрилися веселощами, торкаючись куточку рота.

Майя стукнула зухвальця ліктем, викликавши глухий ох і тихий регіт.

Наворочений джип, тихо шарудів дорогою, радуючи гострий слух і все більше схиляючи до сну. Повернувши голову, вона побачила сплячу Марішку на передньому сидінні та Ігоря за кермом.

- Скільки я пробула у відключці цього разу?

- Трохи більше доби. Марішка зібрала твої речі, разом із покупками. Так що мені довелося тебе переодягати, - до нахабства задоволено муркотів Ноа, покусуючи вушко.

- Що ти зробив?! Якого біса! - почала вириватися Майя і щосили вириватися.

- Та тихіше ти, жартую я, жартую. Заспокойся, Марішка мене навіть близько не підпустила, - зітхнув Ноа, намагаючись уникнути ударів. - Хоча б подивитися дала, відьма стара.

- Попрошу не ображати мою дружину, - подав голос Ігор, тихо давлячись сміхом. - Те, що вона не чує, не позбавляє тебе помсти за таку зухвалу образу. І потім, вона набагато молодша за тебе.

- Донощик дрібний, - фиркнув Ноа, вже притискаючи дівчину до себе і зариваючись носом у волосся.

- Доброї ночі, - привітав її Ігор. - Як спалось?

- Боязко. А чому Марішка спить?

- Вона сьогодні не спала вдень, на наполегливе прохання декого, і тепер відновлює сили, - відповів Ігор, якось сердито косячись на Ноа, що продовжував насолоджуватися запахом волосся.

Ось як, а Майя думала, що ікласті вдень завжди сплять.

- Хіба вампіри можуть не спати вдень? - здивовано бурмотіла, намагаючись не потрапити в халепу.

- Це все Ноа розважається, - кинув все ще розгніваний Ігор, ніжно потріпавши руді кучері подруги.

- Я не зрозуміла ... - договорити вона не встигла, їй нахабно заткнули рота поцілунком, ввічливо попросивши таким чином закрити тему.

- А куди ми їдемо? - запитала, дивлячись у вікно на миготливі ліхтарі.

- До одного старого друга в центрі. Потрібно забрати квитки та документи. Довелося попітніти, щоб у найкоротші терміни організувати тобі новий паспорт і візу, - муркотів Ноа, повільно погладжуючи її спину.

- А віза навіщо? Я закордон не збиралася, - нервувала, грюкнувши по пустотливій руці, що спускалася нижче пояса.

З місця водія почувся здавлений смішок.

- Ну, значить, тепер збираєшся, - хмикнув вампір, знову повторюючи рух рукою. – А як інакше ти хотіла зустрітися зі старійшинами?

- А хто сказав, що хотіла? Я взагалі проти! Мені це даром не нать, і з грошима не нать!? А уникнути побачення не вдасться?

- Ні, - наче виніс вердикт, Ноа. - Ти боїшся?

- Ще б пак. Мозок у мене поки що не атрофувався, як і почуття самозбереження, – відповіла, опустивши голову на плече вампіру, і заплющивши очі. Правду приховувати було б безглуздо.

- Заспокойся, нічого тобі не загрожує. Я подбаю про це, – самовпевнено посміхнувся Ноа. Чомусь, від його заяви стало набагато спокійніше, і дівчина дозволила собі розслабитись, що відразу ж помітив вампір.

- Яка гарна дівчинка, - муркотів Ноа, притягуючи її ближче за талію і зариваючись носом у волосся.

- Це нічого не змінює, - позіхаючи, слабо заперечила язиком, що вже заплітався.

- Знаю, спи, - шепнув Ноа, ніжно цілуючи у скроню.

Протираючи сонні очі, Майя оглядала незнайому кімнату. Дорогі меблі з червоного дерева, ніжні пастельні відтінки тканин у золотій оббивці м'яко наголошували на розкіш інтер'єру. Все ніби пахло грошима, надто химерно, надто пишно і розкішно. Прямо плюнути захотілося. І у якого ж шейха вона гостювала, дозвольте спитати?

Кімната, де дівчина спала, швидше за все використовувалася як кабінет. Стелажі з книгами, робочий стіл із купою наваленого паперу, навіть залишене пенсне в купах документів, говорили про зайнятість, практичність та любов до роботи господаря будинку. Підійшовши ближче до столу, придивилася до розставлених фотографій.

На першому знімку красувалася парочка закоханих. Обидва шатени з сірими очима, привабливої зовнішності. Швидше за все, господарі будинку. Буря почуттів накрила при погляді на другу фотографію. Роздратування хвилею підійшло до горла в некерованому пориві задушити дівчину зі знімка. На неї дивилася усміхнена Катерина. Подумки, Майя вже випивала її насухо, як тільки пригадала всі капості, всі дні в університеті, перетворені на пекло цією дрібною гадюкою… Дивно, але не тільки тіло змінилося з моменту переродження, а й почуття загострилися, а завдяки звірю всередині й зовсім вийшли з-під контролю.

Двері за спиною рипнули і Майя швидко опустила фотографію на місце. Відчувала м'які кроки людини, але не поспішала обертатися. Оболонка, здавалась щільною та яскравою. Людина явно відрізнялася силою волі та твердістю характеру. Обернувшись, сподіваючись побачити усміхненого чоловіка з фотографії, сильно розчарувалася, помітивши дівчину, що завмерла в цікавості, яка змінила різні вирази обличчя, від захоплення до чистої люті і навіть заздрості. Остання емоція Майї була неприємна до глибини душі. Невже вона хотіла стати твариною, монстром, що знищує людей? І тепер все більше дівчина її дратувала та розчаровувала.