Глава 6

Сонце сліпило очі, проганяючи геть нічні кошмари. А проганяти було що. Всю ніч Майю переслідував Пірат, потім ганялися старійшини, а насамкінець, ще й хранитель приснився, щоправда, зовсім не схожий на тих, що пощастило зустріти раніше.

До змученої свідомості почали повільно доходити запахи та звуки. Стрілки годинника показували 11:30. Так, непогано вона виспалася. Стягнувши себе з ліжка, попрямувала у ванну. Вампір - не вампір, а правило митися ще ніхто не скасовував. У дзеркало вона більше не витріщалася, якось, не по собі було від побаченого минулого разу.

Дівчина розчісувала волосся, коли почула крик господині. У секунді злетіла вниз, не знаючи, чого чекати і мало не збила з ніг усміхненого Сашка.

- Так, там ми ще точно не шукали, - посміхався хлопець.

- Моя маленька, ти впала туди, коли гралася, так? Моє сонечко, ми тебе обшукались уже, - прицмокуючи, жінка витягувала з пральної машинки, гавкаючу псину. А Майя і зовсім забула, що запхала її туди в пориві злості. Ну, нічого, знатиме, як кидатися на людей, мочалка руда. Звірюга глянула на неї і загарчала, мовляв, я тобі ще помщуся. І чому Майя її розуміла?

- Жвачко, моя хороша, - примовляла хазяйка, притискаючи і чухаючи за вушком цього зародка собаки.

- О, Майя, доброго ранку! Сподіваюся, добре спалось. Сніданок на кухні, - посміхнулася жінка, обнімаючи собаку.

Подякувавши, Майя відправилася на кухню і стягла зі столу бутерброд. Їсти й справді хотілося, причому не спрага мучила її, а звичайний голод. Напевно, так само, як і кров, їжа була їй необхідна.

І крізь власні думки почула, як на кухню прокрався Сашко, витріщаючись на неї і сідаючи за стіл.

- Мама заціловує Жуйку, дивитись важко, тому… а ти що жуєш? - заглядаючи дівчині в руки, запитав хлопець.

- Бутерброд. Хочеш, тобі зроблю?

- Ага, якщо можна, тільки без майонезу, - посміхнувся хлопець і навіть личко просвітліло.

Діставши ковбасу та хліб на бутерброди, Майя почала нарізати продукти.

- А куди поділася Олена?

- В магазин пішла. Сказала тебе не будити, бо приб'єш. Мовляв, нагулялася вчора, хай відпочиває.

Майя хмикнула, намагаючись не відволікатися, та все-таки полоснула ножем по пальцях – ну не складалося у неї з куховарством зовсім. Але, не встигла вона і ойкнути, ранка затяглася, ніби порізу й не було. Досить зручно. Щоправда, ніж дівчина вимивала дуже ретельно.

Коли вони вже доїдали сніданок, додому повернулася подруга, тягнучи пакети з їжею та фиркаючи. Майя побігла відчиняти двері, інакше б оглухла від цієї страшної допотопної мелодії дзвінка.

- Наступного разу все-таки стягну тебе з ліжка, допомагатимеш тягати продукти, а то скоро перетворюся на тяглового коня, - скаржилася дівчина, переступаючи поріг.

- Давай сюди пакети, конячко, - посміхаючись, запропонувала допомогу.

Олена всунула в руки сумки і дівчина попрямувала до холодильника.

- Гей, і не треба вдавати, ніби вони легкі, - кинула в слід, роззуваючись.

А Майя зовсім забула про вагу пакетів, бо банально її не відчувала. Для неї тепер це пушинки. Розпаковуючи покупки, згадала про майбутню зустріч та можливі її наслідки. З Марішкою їй дуже хотілося познайомитися, але реакцію вампірші, на жаль, не передбачиш. Одна справа – спілкуватися з дев'яностолітнім вампіром зі схильністю до співчуття та зовсім інша з… от же, так і не дізналася скільки їй років. Та й не важливо двісті чи триста, справи це не змінювало.

За весь день на вулицю Майя навіть носа не висунула, раптом за будинком стежили. Людські слуги у них були напевно. Бракувало ще, щоб про її унікальність вампіри пронюхали. Проблем тоді не оберешся.

Намагаючись не встрявати в сімейне обговорення чергового улюбленого ток-шоу, вона розглядала оболонки трьох членів сім’ї. У Сашка вона була найщільнішою та найяскравішою. У Олени – трохи тонше. А ось у Наталії Борисівни в деяких місцях оболонка була майже прозорою та тьмяною. Зважаючи на все, товщина аури говорила про життєву енергію і стан здоров'я людини, а ось яскравість... може, про силу характеру...

Майя ще раз глянула на оболонку жінки. Прозора безформна пляма була навпроти серця, та й не рідко вона помічала, як підносячи руку до грудей, жінка морщилася від болю. Кілька місяців знадобиться, щоб оболонка остаточно порвалася. Цікаво, звідки їй це було відомо?

Олена та Сашко сперечалися, обговорюючи переваги чергового конкурсанта. Жінка, сидячи в кріслі з жуйкою на колінах, мирно засинала під звуки якоїсь попсової нісенітниці. Повільно обходячи диван, намагаючись не зруйнувати ідилію балаканини брата і сестри, дівчина опустилася перед кріслом господині. Жуйка підняла мордочку і тихо загарчала, побачивши свого кривдника.

- Шшш, я не завдам шкоди, - прошепотіла собаці, намагаючись не розбудити її хазяйку.

Як не дивно, маленька мочалка замовкла, дивлячись на неї. Хто б міг подумати, що ця мерзота зрозуміє людську мову.

Сівши якраз навпроти прозорої плями в оболонці, Майя простягла руку, подумки зосередившись на бажаному. На кінчиках пальців почали спалахувати маленькі іскорки, що віддалено нагадували погано запалені бенгальські вогники. Вона потяглася до плями, хапаючись за густі краї і намагаючись їх з'єднати. Вийшло не так погано, але рубець нагадував вареник. Дівчина трохи відступила і провела пальцями по поверхні, немов по воді, змушуючи її розправлятися. Ну ось, тепер набагато краще. Наталя Борисівна зітхнула уві сні, а дівчина подивилася на Жуйку, що зі щасливо виваленим язиком, махала хвостиком.

- Як думаєш, так краще? – звернулася до задоволеного звіра.

На що їй тихо гавкнули.

Цілий день Майя спостерігала за оболонкою господині будинку, але дарма побоювалася, змін не відбувалося, а пляма з'являтися не збиралася. Зате Жуйка тепер бігала за нею по п'ятах, виваливши язик і в будь-який зручний момент, намагалася застрибнути на руки. Тож довелося неабияк попітніти, але викупати собаку, бо ніс від запаху псини вже просто відвалювався.