45

Елара йшла довгим коридором маєтку, міцно стискаючи посох. Кожен удар дерева об мармур відлунював у тиші, наче метроном, що відлічував її сумніви. Вона знову й знову прокручувала в пам’яті кожне слово Адріана — його зізнання про Лондон та той біль, який вона відчула через їхній кровний зв’язок.

Перед очима досі стояв образ його оголеної спини — бездоганна, хижа краса, за якою ховалися шрами минулого. Його постать здавалася висіченою з холодного алебастру: ідеальні лінії плечей, що випромінювали небезпечну силу, та шкіра, схожа на дорогоцінний мармур, чию прохолоду так кортіло відчути. У його привабливості було щось потойбічне, майже заборонене — відточені, мов леза, вилиці та погляд, який міг бути як крижаним, так і палючим водночас. Це лякало: бачити в такому досконалому монстрові вразливу людську сутність.

Елара різко хитнула головою, намагаючись струсити це марево. Вона сильніше вчепилася в жорстку деревину посоха, відчуваючи, як реальність повертається через біль у затерплих пальцях. «Не думай про це, — наказала вона собі, прискорюючи крок. — Його врода — лише пастка, за якою порожнеча». Але серце, що зрадницьки калатало десь у горлі, відмовлялося слухатися розуму.

Коли вона прочинила важкі двері бібліотеки, її охопив трепет. Приміщення було величезним: стелажі з темного дерева піднімалися до самої стелі, де на фресках мерехтіли сузір’я. Повітря пахло старою шкірою, сухим папером і ледь вловимим ароматом сандалу. Тут панувала тиша століть, яку порушувало лише ледь чутне металеве клацання.

Біля вікна, захаращеного стародавніми сувоями, вона помітила Калеба. Він був схожий на Адріана, але позбавлений тієї аристократичної витонченості, яку старший брат носив мов вишукані обладунки. Калеб здавався гострішим, молодшим; його обличчя нагадувало відшліфований граніт. Якщо Адріан був мечем у піхвах, то Калеб — оголеним кинджалом. Він методично перевіряв механізм свого арбалета, немов готуючись до війни посеред цього храму знань.

— Тут більше правди про твоїх сестер, ніж у всьому, що вони тобі розповідали, відьмо, — не підводячи очей, промовив Калеб. Його голос був позбавлений братового оксамиту — він звучав різко, наче удар металу об метал.

— Мене більше цікавлять перевертні, — відказала Елара, підходячи до столу. — Фенрір не зупиниться. Мені потрібні нові суміші. Взагалі-то, — вона хитро замружилася, намагаючись повернути собі контроль над ситуацією через професійний азарт, — мені б не завадило поекспериментувати з кількома зіллями на вампірах. Щоб зрозуміти, як посилити вашу регенерацію... або навпаки, уповільнити її у ворогів.

Калеб нарешті підвів погляд. Його очі були крижано-сірими, на відміну від темних, бездонних очей Адріана.

— Тільки не захоплюйся. Нагадую: вампіри в цьому маєтку — твої союзники. Поки що. Якщо ти випадково отруїш когось із моїх людей, Селена особисто перевірить, наскільки гострий твій посох.

Елара стиха кашлянула. Розповідь Адріана все ще пульсувала в її думках, вимагаючи підтвердження чи спростування.

— Ти був на пожежі? — раптом запитала вона.

Калеб відклав зброю і зробив повільний крок до неї. Його постать напружилася, а обличчя стало непроникним.

— Ти розпитувала його про Лондон. Я бачу це з твого погляду.

— Він сам розповів, — сухо відповіла Елара, хоча серце забилося швидше під його проникливим поглядом.

— Адріан тримається за минуле, як потопельник за камінь, — Калеб примружився, і в його очах промайнула тінь, яку Елара не змогла розгадати. — Він бачить у тобі шанс на спокуту. Але послухай мене уважно, Еларо. Ти сильна, ти дика, і ти — єдина, хто змусив його знову дихати. Не розбий йому серце. Бо якщо ти це зробиш, він остаточно перетвориться на те чудовисько, яким його вважає твій ковен. А розлючений Адріан — це те, чого цей світ не переживе.

Калеб кивнув їй на прощання і вийшов, залишивши Елару в густій тиші бібліотеки. Його останні слова забриніли в повітрі, мов оголене лезо, занесене над її головою. Вона підійшла до полиці із сувоями про перевертнів, але її рука помітно затремтіла.

Чи справді вона була для нього живою жінкою, чи лише тимчасовою союзницею, якою він намагався захиститися від привидів минулого та люті ворогів?