27

Над околицями панував старий собор Святої Анни — сіра гранітна споруда. В годину перед світанком його готичний силует виглядав особливо суворо: високі вежі губилися в небі, а згаслі вітражі приховували справжню природу цього місця. Для звичайних містян собор був лише пам’яткою архітектури, але для посвячених він слугував непроникною ширмою, що захищала відьомський світ від сторонніх очей.

Навколо собору розкинулося стародавнє кладовище. Похилені від часу надгробки, порослі мохом, тонули в густому тумані, що стелився по землі, немов жива істота. Тут спочивали покоління відьом, і навіть повітря здавалося наелектризованим їхньою застиглою силою.

Під фундаментом собору, приховане за лабіринтами підземних ходів, билося Серце Кореня. Це була величезна природна печера, в центрі якої здіймалося Дерево Пам'яті. Його стовбур був викуваний не з плоті, а з блискучого сріблясто-білого дерева, яке ритмічно пульсувало м’яким молочним світлом. Коріння, товсте, як тіла змій, повзло по стінах, зникаючи в товщі землі — саме воно насичувало кожен клаптик міста відьомською магією.

Перед деревом стояв кам'яний вівтар, устелений свіжими травами, диким корінням та напівдорогоцінним камінням, що вбирало сріблясте сяйво.

Біля вівтаря зібралися ті, хто тримав долю ковену у своїх руках. Верховна Моріган виглядала велично і водночас втомлено. Її довга чорна сукня зливалася з тінями, а на обличчі, порізаному сіткою зморшок, як старовинна карта, застигла суворість. Агнеса, молодша з старійшин, у якої було лагідне обличчя та очі кольору передгрозового неба, нервово стискала поділ свого вовняного плаща. Поруч стояли ще двоє зі старійшин — зів’ялі, наче осіннє листя, але з поглядами, гострими, мов голки.

Сріблясте сяйво Дерева Пам'яті почало пульсувати в такт прискореному серцебиттю Моріган. Старійшини обступили вівтар, їхні голоси злилися в низьке гудіння. Вони почали ритуал, який не проводився століттями, — Відсікання.

Агнеса почала шепотіти закляття «Відсікання», прагнучи позбавити Елару зв’язку з джерелом, не чекаючи пояснень.

— Елара більше не донька цієї землі, — суворо промовила одна зі старійшин, піднімаючи над вівтарем обсидіановий ніж.

Моріган завагалася, відчуваючи через коріння кожен подих Елари в її мансарді. Ритуал означав зробити дівчину вигнанницею, беззахисною перед темрявою.

— Ім'ям Кореня та Пам'яті, — почала вона, і голос зазвучав із глибини самої землі. — Ми розриваємо зв'язок. Нехай її сила в'яне, як лист без води...

По підземеллю пройшов болісний стогін. Сріблясті нитки магії почали натягуватися і чорніти. Світло Дерева стрімко згасало, готуючись до фінального розриву. Але закляття так і не було завершене.

Важкий, нищівний удар розніс кам'яні двері на друзки. Разом із пилом у священне місце увірвався запах запеклої крові та звіра. Ритуал обірвався на півслові. Моріган відкинуло від Дерева силою віддачі. Старійшини в жаху відсахнулися, коли з тіні вийшов Фенрір. Він був у напівлюдській формі — величезний, вкритий шрамами, з жовтою люттю в очах. Його шкіра вже вкривалася шерстю, а пальці видовжувалися в пазурі. За ним стояли три відьми-ренегатки у роздертих чорних плащах - вигнанці, які жадали помсти своєму ковену, та найсильніші перевертні зграї.

Моріган спробувала піднятися, її очі палахкотіли гнівом:

— Звіре... ти не смієш оскверняти Серце!

Він зробив крок до вівтаря, де щойно вершилася доля Елари. Ренегатки почали свій наспів — дисонуючий, ламаний, що отруював чисте повітря печери.

— Століттями ви ховалися за своїми закляттями, — прогарчав Фенрір. Його голос відлунював від склепінь. — Сьогодні я вирву серце цього міста. І коли Адріан прийде сюди рятувати свою нову іграшку, він побачить лише попіл від вашого світу.

Один із перевертнів-підручних кинувся на Моріган. Магія відьом, зазвичай сильна, почала давати збої — ренегатки використовували «магічний шум», який збивав закляття.

Він вчепився кігтями прямо в живу кору Дерева. Сріблясте сяйво змінилося на криваво-червоне, а потім почало стрімко чорніти. У цей момент у мансарді на іншому кінці міста Елара впала на руки Адріана, відчуваючи, як її магія, що тільки-но почала обриватися через відрізання, тепер просто вибухає болем через напад на Дерево Пам'яті.