17

Наступного вечора Віндзор-Гіллз здригнувся. Калеб, застиглий перед моніторами в центрі керування, бачив, як на теплових картах міста розквітають багряні плями. Перевертні не просто перетнули кордон — вони вдарили в саме серце фінансової системи клану, здійснивши зухвалий напад на центральний банк.

— Лукасе, бери групу швидкого реагування. Жодних полонених. Випаліть їх із вулиць, — скомандував Калеб, відправляючи основні сили вампірів у місто.

Він залишив лише мінімальну охорону біля маєтку, вважаючи систему охорони неприступною, і стрімко піднявся на другий поверх до кабінету брата.

Адріан стояв біля вікна, спостерігаючи за загравою пожежі в центрі. Його обличчя було напруженим. — Це відволікаючий маневр, Калебе, — тихо промовив він. — Фенрір не став би ризикувати зграєю заради золота. Він хоче голову, а не гаманець. — Маєток під захистом, Адріане. Срібні пастки активовані, — почав був Калеб, але не встиг договорити.

Дзвін розбитого скла розірвав тишу кабінету. Важка рама на другому поверсі вилетіла всередину, і разом із нічним туманом у кімнату увірвалося низьке, вібруюче гарчання, від якого затремтіли келихи на столі.

У прорізі вікна виник він. Це був не просто вовк і не просто людина.
Гіпертрофовані м'язи перекочувалися під жорсткою, брудною шерстю. Величезна щелепа була напіввідкрита, оголюючи гострі ікла, з яких капала густа слина. Його очі палахкотіли диким, первісним жовтим вогнем, у якому читалася вікова ненависть. Кігті, завдовжки з кинджали, глибоко врізалися в підлогу, залишаючи борозни в дорогому дереві.

— Фенрір... — видихнув Адріан, миттєво стаючи в бойову стійку.

Срібні пастки були розраховані на двері та нижній периметр — ніхто не очікував, що звір такої маси здатен злетіти на рівень другого поверху одним стрибком. Фенрір не чекав. Зі швидкістю, що суперечила його розмірам, він кинувся на Адріана. Вампір встиг відскочити, вибігаючи з кабінету на балкон галереї, що виходив у головну залу.

Вони зчепилися в рукопашній сутичці. Адріан завдавав ударів неймовірної сили, але звір, здавалося, не відчував болю. Калеб кинувся на допомогу, готуючи срібний стилет, але Фенрір, відчувши рух за спиною, різко розвернувся. Розмашистий удар велетенської лапи відкинув Калеба через весь коридор. Тіло вампіра пробило цегляну стіну, і він зник під завалом будівельного сміття, втративши свідомість.

Адріан залишився сам на сам із ворогом. Звір вчепився кігтями в плече вампіра, розриваючи дорогу тканину костюма і шкіру. Адріан, ігноруючи біль, обхопив шию перевертня і зі всієї сили штовхнув його назад, через мармурове поруччя балкона. Але Фенрір у падінні мертвою хваткою вчепився в камзол Адріана, тягнучи його за собою.

У відчайдушній спробі вирватися або принаймні пом'якшити падіння, Адріан у польоті відштовхнувся від підлоги галереї й вхопився за ланцюги величезної кришталевої люстри. Металеві кріплення не витримали ваги двох надприродних істот. Зі страшним скреготом люстра обірвалася, і все разом — тонни кришталю, вампір та розлючений звір — з гуркотом обрушилися вниз, на поліровану підлогу банкетної зали, яка ще вчора бачила свято та мир.

Зала занурилася в пил і тишу, що порушувалася лише дзвоном уцілілих підвісок і важким диханням пораненого звіра.

Дорогі читачі, якщо вам цікава моя книжка, чекаю ваших коментарів, не забувайте натиснути подобається. 😘