6

Повсякденне життя Елари в людській частині Віндзор-Гіллз було її особистим притулком. Люди бачили в ній лише дивакувату дівчину з проникливим поглядом, яка працює в невеликій крамниці-кав’ярні на розі вулиці Старого Дуба.

Для звичайних городян це було затишне місце, де пахло обсмаженою кавою та свіжою випічкою. Але для тих, хто знав куди дивитися, полиці кав’ярні приховували дещо більше.

— Тобі як завжди, Марку? — запитала Елара старого вчителя історії, який заходив щоранку.

— Так, дитино. І той твій особливий чай від мігрені.

Поки кава готувалася, Елара непомітно додавала у напій дрібку висушених пелюсток сон-трави або краплю настоянки меліси, заговореної на спокій. Вона не брала за це грошей — це був її спосіб захистити людей, які навіть не підозрювали, що живуть на пороховій бочці між вампірами та відьмами.

У світі людей вона мала ім'я, а не статус. Тут вона була просто Еларою, яка вміла слухати. Люди розповідали їй про свої страхи, невдачі та мрії.

Коли кав’ярня зачинялася, Елара часто прогулювалася центральним парком, спостерігаючи за людським життям. Вона бачила закохані пари на лавках, студентів, що готувалися до іспитів під ліхтарями, і батьків, що поспішали додому.

Ця нормальність водночас захоплювала і лякала її.

«Вони такі крихкі, — думала вона, кутаючись у свій чорний плащ. — Один рух Верховної, одна примха Адріана — і все це зникне, як дим».

Вона мала «людську» подругу — Сару, яка працювала в місцевій бібліотеці. Сара була єдиною, хто не належав до світу магії, але з ким Елара могла просто посміятися над дурними жартами чи обговорити новий роман. Сара часто намагалася звести Елару з кимось із місцевих хлопців.

— Тобі треба більше виходити в світ, Ел! — казала вона. — Той хлопець з книжкового магазину на тебе так дивиться.
Елара лише сумно посміхалася. Як вона могла пояснити Сарі, що її світ заповнений обов'язком, магією та ворогами? Що вона ніколи не зможе мати звичайне побачення, бо її магія спалить будь-яку спробу простого людського щастя?

Але людський світ дарував їй відчуття того, за що вона бореться. Коли вона дивилася на Сару, на старого Марка, на вогні Віндзор-Гіллз, вона знала: вона захищає не просто територію ковена, вона захищає право цих людей на їхню маленьку, просту і таку цінну нормальність.