притча про жінку

Вважається, що найбільш правдивий опис київських борделів належить Олександру Купріну. Насправді задовго до написаної на початку ХХ століття повісті Купріна "Яма" існував психологічний роман "Повія". Його автор – скромний і сумлінний державний чиновник із Полтавщини Панас Рудченко, більш відомий як Панас Мирний.

У романі усе банально до болю: Христині Притиці не щастить усе життя. Воно в неї дуже коротке, зате вона встигає пережити звинувачення у вбивстві, наймитування в місті, роботу в борделі і сифіліс. Але помирає не від останнього, а від морозу: замерзає в рідному селі, куди повернулася після поневірянь, а її не пустили переночувати. Але, якщо щиро, то навряд чи тут міг бути "хеппі енд", хоча Мирний дещо гуманніший від Купріна: героїня останнього – Женя – підхопивши сифіліс, спочатку мститься чоловікам, а тоді закінчує життя самогубством.

"Повія" – роман із надривом. Сповнений психологічних деталей і недомовленостей. Перші розділи надрукували у 1883 – 1884 роках, але тогочасне суспільство до таких текстів було не готове.

1961 року "Повію" екранізували. Христину Притику зіграла Людмила Гурченко. Фільм називався "Гулящая", був чорно-білим, російськомовним і значних касових зборів не зробив. А тема насправді – вічна. Бо з часом змінюється лише антураж, а психологія явища лишається незмінною..

 Нерекомендовано читати песимістам і нелюбителям складних синтаксичних конструкцій.

Сподобається шанувальникам багатошарових текстів і реалістичного трагізму.

Не люби двох, або отруять: життєва мудрість від Ольги Кобилянської

3. Ольга Кобилянська. vvvv

Маланка Волик усе життя мріяла про землю. Марила нею. А земля як марево постійно тікала. Власне, це й уся сюжетна лінія. На яку нашарована любов, ненависть, багатство, бідність і … трохи революції.

У радянські часи твір пречудово пакували в обгортку "боротьби селянства за свої права", хоча Маланка Волик мріяла зовсім не про щасливе колгоспне майбутнє. "Fata Morgana" – це пронизлива трагедія про любов до життя, на тлі якою тьмяніє біль "Жерміналя" Еміля Золя й дивовижним чином притуплюється гіркота усіх трагедій Шекспіра.

 Насправді в українській літературі про землю не писав хіба що лінивий: Василь Стефаник звів на ній "Камінний хрест", а Ольга Кобилянська на її ґрунті змусила брата вбити брата. Але саме Коцюбинському вдалося описати споконвічну неусвідомлену людську потребу спочатку кидати у землю зерно, щоб потім молитися на врожай, – поетично й приречено. Відомий хрестоматійний пасаж про дощі – "Ідуть дощі. Холодні осінні тумани клубочуться вгорі і спускають на землю мокрі коси. Пливе у сірі безвісті нудьга, пливе безнадія, і стиха хлипає сум" – це акорди "Fata Morgana".

Сумна і щемна повість про життя в селі, написана рафінованим інтелігентом, діловодом Чернігівської управи, який лікував свої хвороби не деінде, як на Капрі.

Нерекомендовано читати противникам ринку землі.

Сподобається шанувальникам глибокої, ліричної і багатої на витончені образи прози. 

Як заробити перший мільйон: інструкція від Івана Франка

5. Іван Франко. Boa Constrictor. Вийшла вперше окремим виданням 1884 року.

Маланка Волик усе життя мріяла про землю. Марила нею. А земля як марево постійно тікала. Власне, це й уся сюжетна лінія. На яку нашарована любов, ненависть, багатство, бідність і … трохи революції.

У радянські часи твір пречудово пакували в обгортку "боротьби селянства за свої права", хоча Маланка Волик мріяла зовсім не про щасливе колгоспне майбутнє. "Fata Morgana" – це пронизлива трагедія про любов до життя, на тлі якою тьмяніє біль "Жерміналя" Еміля Золя й дивовижним чином притуплюється гіркота усіх трагедій Шекспіра.

 Насправді в українській літературі про землю не писав хіба що лінивий: Василь Стефаник звів на ній "Камінний хрест", а Ольга Кобилянська на її ґрунті змусила брата вбити брата. Але саме Коцюбинському вдалося описати споконвічну неусвідомлену людську потребу спочатку кидати у землю зерно, щоб потім молитися на врожай, – поетично й приречено. Відомий хрестоматійний пасаж про дощі – "Ідуть дощі. Холодні осінні тумани клубочуться вгорі і спускають на землю мокрі коси. Пливе у сірі безвісті нудьга, пливе безнадія, і стиха хлипає сум" – це акорди "Fata Morgana".

Сумна і щемна повість про життя в селі, написана рафінованим інтелігентом, діловодом Чернігівської управи, який лікував свої хвороби не деінде, як на Капрі.