Перша та остання

У кожного із нас була сумка. Із якою ми ходили до школи,а можливо ваші діти або ви школяр і досі ходите до школи. У хлопців зазвичай, сумка із машинками чи із супер героями, натомість у дівчат із принцесами.

Я хочу вам розказати історію про одного хлопчика, який теж мав сумку.

Хлопчика було звати Петрик, він ходив у 5 клас. І сумка у нього була у не найкращому виді, то жуйку кине у сумку, то всякі папірці у тій сумці то рештки їжі. Однокласники думали що у тій сумці є навіть миша. Одного разу Петрик ішовши до школи, кинув папірчик від цукерки у сумку. І як виявилось сумці це не сподобалось, і вона виріщила провчити хлопця. Вона засмоктала його у середину, ставши маленьким і опинившись у якомусь середовищі він злякався. І зі страху почав бігти аж поки не упав у щось липке, виявилось що це була жуйка. Він що сили почав кричати, і тут із купи папірчиків виходить справжня сіра із довгим хвостом миша. І запитавшись чому він кричить позіхнула. Тоді він ще більше злякався, але миша сказала що витягне його, подавши свого довго хвоста вона витягнула нашого хлопця і почала розпитувати як він сюди попав. Він розповів що кинув папірчик у сумку і опинився тут. Дальше він почав розпитувати де це він, і мишка пояснила що він же у свої сумці. Він не повіривши оглянувся на зад і побачив велитенські книги і упізнав що це його книги за, 5 клас. Познайомившись із мишою яку звали Сіроманець, він почав розпитувати як звідси вибратись. Сіроманець недовго думаючи сказав що треба поприбирати у сумці. Дивлячись із великими очима Петро запитував як нам це зробити? Мишка зразу взяла пару папірчиків у зуби і кудись побігла, хлопчик побіг за нею і побачив дирку заді сумки і Сіроманець признався що це він прогриз щоб залазити у сумку. Петрусь не гнівавшись почав також через цю дирку викидувати папірчики. Минуло 2 години, хлопчик і Сіроманець стомились але усе прибрали, і уже двоє радо чекали коли повернуться назад. Але минуло пів години,година а нічого так і не сталось. Нічого не получилось, хлопець почав гірко плакати і сумувати за своїми рідними а подумках думав що уже ніколи не вибереться, і залишиться маленьким. У кімнату зайшла мама Петрика і побачила сумку а на підлозі багато папірчиків і здивувавшись що сумка є а її сина немає подумала, що Петрик прогулує школу. Петрик почув що хтось є у кімнаті і почав кричати, Мамо! Мамо! Врятуй мене. Мама подивилась у сумку і побачила, Сіроманця і маленького хлопчика Петрика який кричав її. Здивувавшись що це її син, вона навіть закричала із переляку. Але підійшовши до сумку, син її шепнув на вухо, що вона повинна виконати. Мати послухала сина, і виконала прохання сина.

Петрик повернувся із маленького хлопця у свій звичний ріст а у руках у нього була мишка це був Сіроманець який уже не міг говорити. Але хлопець був вдячний Сіроманцю, і купив клітку і там посилив сіроманця, бо хотів щоб він жив разом із ними а не у сумці. Хлопець почав берегти сумку і інші речі, адже боявся знову стати маленьким. А прохання Петрика, було заштопати ту дірку через яку вони викинули весь мусор із сумки. Ця казка навчає нас, берегти речі якщо не хочете попасти у сумку.