Розділ 7

Тим часом у сучасному світі, де жили Лоліта та її друзі, події розвивалися по-своєму. Нещодавно орки та тролі викрали Світлану, матір Лоліти, і тільки Зухра, мати Максуда, знала правду. Вона кинулася за допомогою, звернулася до поліції та розповіла все, що сталося.

— Будь ласка, ви повинні допомогти! Її викрали! — благала вона чергового офіцера в відділку.

— Хто викрав? — підозріло примружився поліцейський.

— Орки і тролі! — вигукнула вона, не в змозі стримати емоції.

Поліцейські переглянулись, і один з них хмикнув:

— Мадам, ви серйозно? Орки і тролі? Це ж казки!

Зухра відчула, як відчай стискає її серце. Ніхто не вірив їй. Але в цей момент із сусіднього кабінету вийшов детектив Георгій, який підслухав розмову.

— Дайте їй висловитися, — сказав він, схрестивши руки.

Поліцейські скептично переглянулися, але дозволили Зухрі розповісти все.

— Я знаю, як це звучить… Але я була там! Я бачила їх сліди, їх дику силу… У будинку Світлани був справжній розгром, і я впевнена, що вони забрали її у свій світ!

Георгій зітхнув, уважно подивившись на неї.

— Добре. Покажіть мені місце, де це сталося.

Зухра відчула надію. Разом з детективом вона повернулася в будинок Світлани. Усередині все було розкидано, меблі зламані, двері зірвані з петель.

Георгій пройшовся по кімнаті, уважно оглядаючи кожен куточок. І раптом він помітив щось дивне — в'язку речовину на підлозі біля дверей.

— Що це таке? — пробурмотів він, одягаючи рукавички.

Він взяв зразок незнайомої субстанції та помістив його в пластиковий контейнер.

— Віддам це на експертизу. Можливо, це дасть нам слід.

Зухра з полегшенням зітхнула.

— Дякую вам… хоча б хтось готовий мене слухати.

Георгій коротко кивнув.

— Поки не дякуйте. Подивимося, що скаже лабораторія. Якщо це справді щось незвичайне… можливо, вам варто розповісти докладніше про цих… орків і тролів.

Зухра зрозуміла, що її випробування тільки починаються. Але тепер у неї з'явився союзник.

Детектив Георгій, людина з аналітичним складом розуму і скептичним ставленням до надприродного, ретельно оглядав будинок Світлани. Повсюду були сліди боротьби — перевернуті меблі, розбитий посуд, сліди кігтів на стінах. Однак головною підказкою стала дивна в'язка субстанція, яку він виявив у дверях.

Він акуратно зібрав зразок у пластиковий контейнер і вирушив до лабораторії. В дорозі його не полишала думка: що ж це за речовина? Якби це був просто бруд або кров, питань не виникло б, але консистенція нагадувала щось позаземне або, як стверджувала Зухра, належало… тролю.

Коли він передав зразок на експертизу, лаборанти поставилися до нього з недовірою.

— Георгію, ти впевнений, що ця речовина не з якогось фільму жахів? — усміхнувся один із них.

— Просто перевірте, що це, — сухо відповів детектив, не бажаючи вступати в суперечки.

Тим часом Зухра не могла всидіти на місці. Вона розуміла, що час працює проти них. Якщо Світлану справді викрали істоти з іншого світу, то чекати офіційних результатів аналізу — це розкіш, яку вони не можуть собі дозволити.

Вона вирішила звернутися ще до однієї людини — свого старого знайомого, професора Валентина Орлова, який вивчав паранормальні явища. Він був одним із небагатьох, хто міг сприйняти її слова всерйоз.

— Валентин, вони повернулися… — сказала вона, важко дихаючи після швидкої ходьби.

Професор підняв на неї очі, повні занепокоєння.

— Хто «вони»?

— Орки. Тролі. Ті, про кого ти говорив у своїх дослідженнях. Вони викрали Світлану!

Валентин на мить замислився, а потім різко встав.

— Якщо це правда… нам потрібно терміново шукати вхід у їхній світ. Інакше Світлану ми можемо вже не врятувати.

Зухра відчула, як по її спині пробіг холодок. Здавалося, на них чекала набагато небезпечніша подорож, ніж вона могла собі уявити…

Зухра знову звернулася до детектива і благально подивилася на нього:
— Будь ласка, знайдіть ще й мого сина Максуда! Він зник, не відповідає на дзвінки.

Георгій задумався, перш ніж відповісти:
— Я зроблю все можливе. Але ви повинні дати мені максимум інформації. Де ви бачили його востаннє?

Перш ніж Зухра встигла відповісти, до них підійшли стривожені люди. Це були батьки Вікторії, Еліс і Еми.

— Ви теж прийшли заявити про зникнення? — запитав Георгій, підозріло глянувши на них.

— Так, — з відчаєм сказала мати Вікторії. — Ми не можемо знайти наших дітей! Вони ніби зникли!

Батько додав:
— Ми обдзвонили всіх їхніх знайомих. Ніхто не знає, куди вони могли подітися.

Зухра важко зітхнула.
— Мій син Максуд теж зник. І тепер… що більше я думаю про все це, то більше переконуюся: це не просто випадковість.

Георгій задумливо провів рукою по підборіддю.
— Отже, у нас кілька зникнень підлітків і викрадення жінки… і ви стверджуєте, що в цьому замішані якісь орки. — Він криво всміхнувся. — Чесно кажучи, це звучить як сценарій фантастичного фільму.

— Я знаю, як це виглядає! — схвильовано вигукнула Зухра. — Тому я звернулася до Валентина Орлова. Він вивчає паранормальні явища і… він був єдиним, хто хоча б спробував мене вислухати.

Батьки Вікторії, Еліс і Еми недовірливо перезирнулися.

— Це… маячня! — обурився батько. — Треба звертатися до нормальних спеціалістів, а не до якихось шарлатанів!

— Можливо… — тихо сказала Зухра, — але в мене немає іншого вибору. Якщо ніхто не хоче розбиратися, то я сама докопаюся до правди.

Георгій уважно подивився на неї.
— Я все одно подам запит про місцезнаходження вашого сина та інших дітей. А поки зачекаємо на результати експертизи. Якщо там справді буде щось… незвичайне, тоді, можливо, я теж задумаюся про вашого Орлова.

Зухра міцніше стиснула кулаки. Вона відчувала, що попереду ще багато таємниць, які потрібно розкрити.

Тим часом у королівстві. Лоліта ледве встигла зреагувати, коли з туману вистрибнула горбата фігура. Це була дівчина зі спотвореними рисами обличчя, її очі палали яскравим злом. Лоліта встигла вихопити меч із піхов і, не вагаючись, вгородила його в горло нападниці.