Розділ 32

План порятунку: записка для бабусі

Тим часом Катя разом із Лолітою вже розробили план. Вони вирішили передати записку бабусі Майї — Еліні — через лісових гризунів, які вміли проходити непоміченими крізь найтемніші хащі. У записці було вказано: бабусі мають залишатись у лісі, ховатись до дванадцятої години дня. Саме в цей момент Майя повинна зіграти на арфі, щоб зняти закляття, накладене на Лоліту і Клавдія.

Савек, почувши план, занепокоївся.

— Це надто ризиковано, — сказав він. — Якщо Клавдій завдасть шкоди Майї, я не зможу стояти осторонь. Ми з друзями і ентами втрутимось, щоб її врятувати.

Майя погодилась. Вона знала, що ризик великий, але вірила в силу арфи і в підтримку тих, хто поруч. Вона написала записку для бабусі, вклавши в неї тепло і надію.

✉️ Текст записки для Еліни

«Моя люба бабусю, Я знаю, що ти зараз у небезпеці, але прошу — залишайся в лісі до дванадцятої години дня. Це важливо. Я зіграю на арфі, щоб зняти закляття, і тоді ти зможеш вийти з укриття. Не бійся. Я поруч. Ми всі боремось за тебе і за світ. З любов’ю — твоя Майя.»

Гризуни пронесли записку крізь коріння, мох і каміння, поки не знайшли бабусь і гірських гномів, які все ще шукали Тіфані. Еліна взяла записку, розгорнула її, і її очі наповнились сльозами. Вона впізнала почерк — це була її онука.

— Вона жива… і вона бореться, — прошепотіла Еліна.

Вона пояснила бабусям: потрібно сховатись у лісі, не виходити до дванадцятої. Інакше Клавдій знайде їх.

У цей час Ельвіра прокинулась. Її очі були сповнені гніву. Вона одразу зрозуміла: її приспали і викрали — це була затія Еліни.

— Ти обдурила мене, — сказала вона холодно. — Ти не мала права.

Ельвіра розвернулась і пішла, не слухаючи пояснень. Еліна дивилась їй услід, з болем у серці.

— Вмовляти її — марно. Вона вже зробила свій вибір…

Коли пробило дванадцять годин дня, бабусі покинули укриття і рушили в ліс. Їх зустріли енти — величні хранителі природи, що несли в собі силу і мудрість. Бабусі не злякались: вони знали, що енти — союзники. Енти сховали їх під мохом, а друзі Майї — Лоліта, Савек, Вікторія, Максуд — залишились неподалік, готові втрутитись у разі небезпеки.

Лоліта була в тривозі — її серце боліло за мага Астарніуса. Вікторія намагалася підбадьорити подругу:

— Він сильний. Він витримає.

Лоліта кивнула. Вона знала: коли Майя зіграє на арфі, закляття нарешті буде знято.

Майя підійшла до замку Клавдія. Вона зібрала всю свою силу, не боялась нічого. Постукала в двері. Її серце билося рівно. Двері відчинились — перед нею стояв сам Клавдій.

Він подивився на Майю — невинну, симпатичну дівчину. Він не знав, що вона — онука Малґаріуса. Але щось у ній зворушило його. Вона нагадала йому юну Ельвіру — його кохану.

— Чим можу допомогти? — запитав він з усмішкою.

Друзі Майї, що спостерігали здалеку, були здивовані. Клавдій не був страшним, не був злим. Він не здавався небезпечним. Але вони все одно вирішили не втрачати пильності.

Майя відповіла з хитрою усмішкою:

— Я заблукала. Вітер зірвав мої речі в річку. Можеш допомогти?

Клавдій повірив. Він пішов за нею, не підозрюючи, що вона задумала.

Поки вони йшли, Клавдій розповідав про себе. Про Ельвіру, яку він любив понад усе. Про те, як вона схожа на Майю в юності. Майя слухала, і перед нею був не вампір, а романтик. Душевний, ранимий чоловік, який колись був людиною.

— Я не хочу бути монстром, — сказав він. — Я хочу жити, як звичайні люди. Я так люблю Ельвіру, що відправив її до султана, щоб урятувати. Але Малґаріус… він перетворив мене на вампіра. Він наказав мені викрасти бабусь для жертвоприношення. Якщо я не виконаю — він уб’є Ельвіру.

Майя слухала з жахом. Але Клавдій продовжив:

— І це не все. Малґаріус шукає свою онуку. Її кров — ключ до порталу. Якщо він знайде її…

Майя завмерла. Вона зрозуміла: мова йде про неї.

Лоліта, що не витримала напруги, підійшла до Клавдія. Вона представилась як правителька ельфів.

— Чого ти хочеш, Клавдію?

— Бути людиною. Бути з Ельвірою. Але я не знайшов чарівну арфу, яка зніме закляття…

І тоді Майя дістала арфу з сумки. Клавдій завмер. Його очі наповнились слізьми.

— Ти… знайшла її?

Майя кивнула. І в цю мить усе змінилось.

Майя стояла перед усіма, тримаючи в руках чарівну арфу. Її голос був спокійним, але сповненим рішучості:

— Я допоможу тобі, Клавдію, якщо ти справді хочеш бути з коханою. А ти, Лоліто… ти була мені вірною подругою, навіть коли я тебе відштовхувала. Я зніму з тебе темну мітку. Приготуйся…

Вона торкнулась струн арфи. Мелодія, що полилась, була ніжною, глибокою, проникала в душу. І раптом — Клавдій почав світитися. Всі присутні: енти, бабусі, гірські гноми, друзі — завмерли, спостерігаючи, як закляття починає розчинятись.

Майя співала пісню, яку їй колись співала бабуся. Це був її вибір — стати на бік добра, як казав Астарніус. Її голос був сповнений любові, і багато хто не стримав сліз.

У Лоліти засвітилась рука. Темна мітка почала зникати, а на її місці з’явився синій візерунок — символ миру і добра. Вона знову стала собою.

І тоді з замку вийшла Ельвіра. Її обличчя змінилось — вона знову стала молодою, як до перетворення Клавдія. Сам Клавдій, охоплений світлом, почав втрачати свідомість. Майя завершила мелодію, і Ельвіра підбігла до нього, обійняла, не даючи впасти.

Савек приєднався, допомагаючи підтримати Клавдія. Через кілька хвилин він відкрив очі. Його погляд був іншим — карі очі, без іклів. Він став людиною.