Розділ 30

Савек — вибір серця

Після довгих днів у морському царстві Савек лежав на кораловому ложі, дивлячись у тремтливу поверхню води. Його рішення визріло: він покидає це місце. Тіфані обрала іншого — русала Марко. І хоч біль стискав груди, він не тримав зла. Вона була щаслива. А він мусив рухатись далі.

— Я йду, — сказав він Кокану.

Кокан, зачарований морським світом, вирішив залишитись. Савек поважав його вибір. Він подякував морському царю за гостинність і розповів, як Тіфані покинула його перед весіллям. Цар поклав руку на його плече:

— Ти знайдеш ту, що любитиме тебе по-справжньому. Але спершу — помирись із друзями. Вони допоможуть тобі пережити розбиту любов.

Савек погодився. Але була одна проблема — як дістатись на поверхню?

І тоді сталося диво. З глибини води почулася мелодія — ніжна, чарівна. Це була арфа Лоліти. Вона відчула, що Савек залишився під водою, і вирішила його врятувати.

Савек піднявся, махаючи на прощання морському царю і Луїзі. На поверхні його зустріли друзі — Лоліта, Кая, Вікторія і Максуд. Вони обіймали його, а Савек просив пробачення.

— Тіфані мене покинула, — сказав він. — Ти була права, Лоліто.

Кая поклав руку йому на плече:

— Ми допоможемо тобі пережити це. Ти не один.

— А де Майя? — запитав Савек.

Лоліта зітхнула:

— Ми посварились. Але я хочу її знайти. І ти можеш піти з нами.

Савек кивнув. Його шлях тільки починався.

У морському царстві Тіфані кружляла у весільній сукні, співала пісню про кохання. Вона забула Савека. Її серце належало Марко.

Марко приплив із усмішкою, подарував їй срібне намисто з темним каменем. Він надів його на її шию, поцілував і пішов чекати на вечерю.

Тіфані стояла перед дзеркалом, кружляла. Але раптом — її дихання урвалось. Намисто стискало горло. Вона задихалась… і впала без свідомості.

Марко сміявся. Його місія виконана. Темна сила Малґаріуса охопила морське царство. Навіть морський цар не зміг протистояти. Всі стали рабами.

Тіфані лежала під мохом, мов Білосніжка після укусу яблука.

Лише один врятувався — Кокан. Він виринув на поверхню, серце його билося, як барабан. Він бачив, як темрява поглинає море. І він знав — мусить знайти друзів. Розповісти їм усе. Попередити. І врятувати тих, кого ще можна врятувати.

Коли Майя разом із Владом прокинулись у Карпатському лісі, їх зустріло ніжне спів пташок. Вони були під захистом старого ента, що охороняв їх, мов батько. Майя напилася чистої води з ручайка, а Влад зібрав стиглі лісові ягоди. Їхні серця були спокійні, але сповнені рішучості.

Раптом, серед дерев, вони натрапили на Лоліту, Савека, Максуда і Вікторію. Майя завмерла, а потім кинулась обіймати друзів. Її очі блищали від сліз радості.

— Пробачте мене, — прошепотіла вона. — Я не вірила вам. Але тепер я знаю, хто мої батьки… і хто мій дід. Я не дозволю хаосу поглинути наш світ.

Лоліта ніжно усміхнулась:

— Спершу ми маємо врятувати твою бабусю. Її душа — ключ. Коли вона буде в безпеці, я зіграю на арфі, щоб зняти темне закляття. І тоді ми зможемо перемогти Малґаріуса.

Старий ент низько вклонився перед Лолітою. Його голос був глибоким і урочистим:

— Я проведу вас до Трансильванії. Ліс — з вами.

Влад познайомився з друзями Майї. Йому було приємно відчути тепло їхніх сердець, особливо він подружився з Максудом і Вікторією. Вони розповідали йому про минулі пригоди, а він — про те, як захищав Майю від ентів.

Атмосфера була світлою, майже святковою… поки не з’явився Кокан.

Кокан прибіг, задиханий, очі його були сповнені страху.

— У морському царстві… біда. Тіфані впала без свідомості. Намисто, яке подарував їй Марко, душить її. Вона лежить, мов Білосніжка. А Марко… сміється. Він служить Малґаріусу. Все царство — у темряві.

Савек стиснув кулаки, хотів бігти негайно. Але Лоліта зупинила його.

— Зараз головне — Трансильванія. Ми мусимо зруйнувати закляття Дракули Клавдія і звільнити бабусю Майї. Якщо ми не зробимо цього — Малґаріус відкриє портал у наш світ.

Савек мовчки кивнув. Його серце боліло за Тіфані, але він знав: боротьба тільки починається.