Чарівна Лоліта та мандрівниця Майя (частина 2)

Розділ 22

🌊 Ранок розколу: зникнення Тіфані

Підводний світ прокинувся повільно. Промені світла пробивались крізь водорості, а тиша була тривожною. Першим прокинувся Савек. Його рука потягнулась до Тіфані — але її не було.

— Тіфані? — прошепотів він. — Тіфані!

Порожнеча. Камінь, де вона спала, був холодним.

Савек підскочив, почав будити друзів. Майя, Кай, Лоліта, Кокан — всі прокинулись від його паніки.

— Вона зникла! — закричав Савек. — Ми проспали! Вона могла потрапити в біду!

Кай, ще сонний, запитав:

— Що сталося?

— Тіфані пропала! — повторив Савек. — І все через те, що я пішов із вами! Якби не Майя, вона б не пішла за мною!

Майя намагалася його заспокоїти:

— Савеку, будь ласка, не звинувачуй…

Але він перебив:

— Це твоя вина! Тіфані пішла за мною, бо я пішов за тобою! Якби я залишився — вона була б у безпеці!

Майя розгублено дивилась на нього. Її очі наповнились сльозами. Вона не витримала — розвернулась і втекла.

Лоліта і Кай стояли в шоку.

— Савеку, ти перегинаєш, — сказала Лоліта. — Майя не винна. Вона добра. Вона не заслуговує на це.

— Ага, звісно! — кричав Савек. — Ви всі захищаєте її! Я — поганий, а вона — світло! Дарма я пішов у цю подорож! Тіфані — єдина, хто мені дорога!

Кокан спостерігав за сценою, намагаючись втрутитись:

— Друзі, будь ласка, зупиніться…

Але його не чули.

Лоліта, перед тим як піти за Майєю, сказала:

— Ти не гідний бути поруч із Майєю. Вона світла, а ти — сліпий. Тіфані — не та, кому можна довіряти.

І вона пішла, не озираючись.

Кай, розчарований, додав:

— Любов осліплює. Ти відвернувся від нас. Я йду за ними.

Кокан підійшов до Савека:

— Ти повинен вибачитись. Всі ми — команда. А ти розбиваєш її.

Савек мовчав. Його очі — повні болю.

— Я вибачусь… пізніше. Коли знайду Тіфані. Вона в небезпеці. Я повинен її знайти.

І він залишився один. Його серце билося лише за Тіфані. Але десь глибоко — він знав: він втратив щось більше, ніж кохання. Він втратив довіру.

А десь далеко, серед водоростей, Тіфані сиділа одна. Її очі — повні сліз. Вона чула голоси, але не могла повернутись. Щось тягнуло її… щось темне.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше