Розділ 16

Підводна дорога і підземна надія

На світанку в підводному царстві Майя, Савек, Лоліта, Кай і Кокан прокинулись у кораловій кімнаті, де стеля світилася, мов зоряне небо. Вода навколо була тиха, як дихання світу. Вони попливли до тронної зали, де морський цар Талассіус вже чекав, опираючись на свій трезубець.

— Ми хочемо дістатися до Трансильванії, — сказала Майя. — Там замок Клавдія. Там моя бабуся.

Цар задумався. Його очі — глибокі, як океан. Потім він підняв трезубець, і вода навколо заграла. Корали розступилися, водорості схилилися, і перед героями відкрилася дорога — підводний тунель, що вів крізь печери, рифи і магічні течії прямо до замку Клавдія.

— Йдіть, — сказав Талассіус. — Але пам’ятайте: навіть у воді є тінь.

Луїза, його донька, поклала їм у сумки продукти — світлі плоди, водяні горішки, і налаштувала чарівну арфу, щоб Майя могла використати її, коли настане час.

— Дякую, — сказала Майя. — Ви врятували нас. І, можливо, врятуєте мою бабусю.

Герої попливли. Їм махали Талассіус і Луїза, а вода навколо співала пісню надії.

Але за ними хтось стежив.

Це була Тіфані — дівчина Савека. Її очі палали ревнощами. Вона не могла змиритися з тим, як Савек дивиться на Майю. І вона вирішила діяти. Тіфані пливла слідом, ховаючись у тіні, мов морська змія.

А тим часом у замку Клавдія…

Ельвіра зайшла до кабінету, де її чоловік сидів над старими пергаментами. Вона говорила ніжно, просила відпустити Еліну — бабусю Майї.

— Вона просто хоче побачити свою внучку. Вона не загроза.

Але Клавдій був непохитний.

— Ніхто не піде. Ніхто не втече. Вони — частина ритуалу.

Ельвіра вийшла з болем. Вона не хотіла сварки. Вона розповіла все Еліні, і та мовчки прийняла рішення: вона втече.

Коли вона спробувала — Клавдій схопив її. Ельвіра благала, але він не слухав. Еліну кинули в підвал до інших бабусь.

Але це було їй на руку.

— Ми втечемо, — сказала вона. — Я маю план.

Бабусі зраділи. Вони розбили тарілки, і з уламками почали копати тунель. День за днем. Еліна втомлювалась, але не зупинялась. Вона копала заради Майї.

І ось — тунель відкрився. Вони почули голоси. Незрозумілий язик. І побачили маленьких, кольорових чоловічків — гірських гномів.

— Хто ви? — прошепотіла Еліна.

— Ми шукаємо Тіфані, — відповів один. — Вона — принцеса. Донька нашого короля. Вона зникла.

Еліна зрозуміла: це шанс.

— Допоможіть нам втекти. А ми допоможемо знайти вашу прицнесу

Гноми переглянулись. Їхні очі блищали.

— Ми згодні, ми вам допоможемо.

І бабусі, разом із гномами, почали готувати втечу. А в цей час Майя і її друзі пливли вперед — не знаючи, що за ними стежать, і що під землею вже починається рух, який змінить усе.