Розділ 5

Еліна більше не могла терпіти життя у гаремі. Вона бачила, як роками бабусі жили тут, позбавлені свободи, і вирішила діяти. Зібравши довірених подруг, вона пояснила свій план: одні відволікають вартових, інші — тікають через потаємний вихід.

Поки бабусі готувалися, султан навіть не підозрював про змову. Але коли вони нарешті зникли, його гнів був безмежним. Як же так? Хто буде готувати йому страви, хто ласкаво говоритиме з ним вечорами?

Бабусі пробиралися крізь темні тунелі, коли до них вийшов добрий чаклун.

— Я допоможу вам, — сказав він.

Він привів їх до маленького села гномів, де чарівні створіння гостинно прийняли втікачів. Гноми побудували для бабусь корабель, а маг наколдував, щоб він міг літати.

— Я доставлю вас додому, — пообіцяв він.

Бабусі з довірою сіли на корабель, попрощавшись із гномами, що махали їм із землі.

Та коли корабель злетів у повітря, Еліна побачила знайому постать унизу — Майя! Вона йшла з різнокольоровими єдинорогами.

— Майє! — закричала вона, але в ту ж мить чаклун повернувся до неї. Його обличчя змінилося.

Його очі потемнішали, а з-під губ виросли гострі клики.

— Тепер ви летите до мого замку в Трансильванії, — промовив він.

Бабусі завмерли від страху. Магічна сила скувала Еліну, не даючи їй говорити чи рухатися.

Майя почула щось. Вона зупинилася, її серце забилося швидше. Це був голос бабусі... але звідки?

До неї підбігли гноми.

— Ми знаємо, що сталося! — сказав один із них. — Володар того корабля не простий чаклун... Це вампір Клавдій.

Майя завмерла.

— Я йду за нею, — твердо заявила вона.

Гном Савек, веселий і хоробрий, запропонував супроводжувати її. Єдинороги хотіли йти з нею, але їм було заборонено покидати дивний ліс. Єдине, що вони могли зробити, — передати їй свіжі продукти на дорогу.

Майя подякувала, стиснула руки у кулак і вирушила в Трансильванію...