Чарівна Країна або Країна Му

Частина друга. Новий незнайомець. Нормальність. Вовкрос та Бібліотека.

Що може бути краще, а ніж поспати довше в понеділок вранці. Льоллі дуже любив це. Чарівні, найкращі сни можна побачити саме в понеділок зранку. Ось і сьогодні, коли вже давно був час прокидатися, Льоллі додивлювався свій сон. Йому снились фантастичні пригоди. Він, як головний герой фільму, рятував весь світ від негараздів і залишилася одна проблема, з якою він ніяк не міг справитися. Велетенський яскравий метеорит падав з неба. Все навкруги сяяло світлом і Льоллі мав зупинити його падіння для порятунку нашої Землі. Його очі ніяк не хотіли звикати до цього світла і він жмурився щосили і майже нічого не міг бачити. Світло було неймовірно яскравим і здавалося, якимось чином впливало на його тіло. Льоллі відчував, як його голова і шия стали ватними і по всьому тілі настала така приємна важкість, що і поворухнутися було майже неможливо. Він приклав неймовірних зусиль, щоб вдіяти щось проти цього велетенського метеорита і на обличчі вже відчувалося тепло від його світла. Ще одна величезна потуга і Льоллі зміг повністю відкрити праве око і виставити вперед праву лапу. Йому здалося, що ось-ось метеорит впаде на нього.

  • А-а-а - закричав він…

І все пропало. Наступила темрява і тепло, що гріло його обличчя згасло.

  • Вставай, сонько – почув він голос сестри, що стояла біля нього - Чому кричиш?
  • Що? - запитав Льоллі, протираючи очі - Що трапилось де метеорит?
  • Який, ще метеорит - сказала сестра – Вставай, нам пора до школи.

Вона підійшла до вікна і повністю відкрила штори. Ранкове сонце, яке до цього часу заглядало в щілину, повністю  освітило кімнату і знову потепліло.

  • Так ось, що це - сам до себе сказав Льоллі - Це просто ранок.
  • Вставай - знову сказала сестра і тупнула копитом по підлозі.
  • Добре, добре - пробурмотів Льоллі - Вже встаю.

Смачний сніданок повністю пробудив Льоллі від сну. Боллі, причепурившись біля дзеркала вже була готова й чекала на нього.  

  • Ну, на кінець-то – сказала вона, коли брат підійшов до дверей.
  • Ой, не мукай – сказав Льоллі.
  • Що? Сонько. Кожен понеділок одне й теж саме - сказала Боллі.
  • Та годі до мене чіплятися, ти що не пам’ятаєш про що ми домовлялися? – відповів Льоллі.
  • Про що?- перепитала Боллі, і через секунду додала – А точно! Сьогодні ми збиралися скласти план і знайти помічників для подорожі у світ людей.
  • Згадала, дівоча твоя голова – пробурмотів Льоллі.

Він завжди вранці був трішки сердитий, скоріш за все, що не встигав додивлятися свої сни і прокидався на самому цікавому місці. Боллі це знала і тому не звертала уваги на його дрібні грубіянства.

  • Годі вже. Пішли до школи. Там усе вирішимо – сказала вона і пішла першою з дому.

Льоллі насупившись і занурившись у свої думки пішов за нею. Так вони і дійшли мовчки до того самого перехрестя, де ще недавно зустрічали злюку незнайомця. І, яке ж було у них було здивування, коли вони ще здалеку побачили когось на тому ж місці.

  • Ти поглянь, хто це там? – тихенько запитала Боллі.
  • Хто, де? -перепитав Льоллі і ретельно оглянувши незнайомця додав – Не бійся малявка, це звичайнісінький чарівний заєць.
  • Що-о-о? - сказала Боллі. 
  • Що, що. Кажу тобі, заєць - відповів Льоллі.
  • Ах так, сам ти малявка і боягуз – розсердилась Боллі.
  • Та, тихо ти - перебив її Льоллі і підійшовши до незнайомця заговорив першим – Привіт.
  • Привіт - відповів незнайомець і відразу додав:

 – Мене звати Сніжок, я Чарівний зайчик.

  • Я Льоллі, а це моя сестра Болля – передразнивши сказав Льоллі.
  • Я Боллі! - сказала сестра і сердито подивилася на брата.
  • Добре, добре -  відповів той і тихенько прошепотів  - Болля.
  • Ах ти, негідн… - хотіла закричати Боллі, але стрималась. В цей момент Чарівний зайчик сказав:
  • Вибачте, а не могли б ви мені допомогти. Розумієте, я перший раз йду до школи і ще не знаю дороги.
  •  Я дійшов сюди з дому по стежці, а на цьому перехресті зупинився і не знаю куди йти далі.
  • О, тобі дуже пощастило, друже - сказав Льоллі – Ми йдемо до школи, ми тобі допоможемо. Так Боллі? – сказав вже зовсім ввічливо і добрим поглядом поглянув на сестру.

Боллі, ще секунду-дві подивилася брату в очі і зрозуміла, що він на кінець-то зовсім прокинувся і його сердитість і буркотіння пройшло.  Він  знову став ввічливим і добрим і таким залишиться, ну принаймні до наступного ранку наступного понеділка.

  • Так, ми тебе проведем – сказала вона і щиро посміхнулася.
  • Пішли – сказав Льоллі і додав – А по дорозі ти нам розкажеш хто ти насправді і звідки ти взявся.
  • Добре, - відповів Сніжок - Я з задоволенням розповім вам про себе. 

Всі троє вирушили в дорогу, а Сніжок продовжив.

  • Я попав в Чарівну країну зовсім недавно, зі своїм татом, хоча він мені не зовсім і тато, а я зовсім і не заєць, і взагалі, раніше я жив у світі людей в країні з назвою Україна.
  • Так, так, так – перебив його Льоллі - З цього моменту детальніше будь-ласка. У світі людей, кажеш? - запитав він і підморгнув сестрі.
  • О, яка несподіванка, цікаво - сказала вона і ще додала – У світі людей ага… А, що означає, що тато тобі зовсім не тато і ти не заєць? Розкажи детальніше.
  • Так, розкажи – підтримав Льоллі.
  • Розумієте, я почуваюсь, якось не нормально – сказав Сніжок і поглянувши на корівок побачив їх здивований погляд додав – Ну, що таке нормальність ви  розумієте?
  • Ні – замотали головами корівки.
  • Ну, тоді ясно. Розкажу все з самого початку, щоб ви зрозуміли – сказав  Сніжок і продовжив -  Я був звичайним кроликом у світі людей і жив зі своїми братами і сестрами в одному великому домі. Люди називали цей дім Лабораторія. Нас було десятеро. І в кожного з нас були особисті кімнаті. Люди називали їх клітками. І хоча наші клітки були достатньо  зручними, але все ж таки жити у клітці – це було нормально.  
  • Що? -здивувалися корівки.
  • Так - продовжував Сніжок – У світі людей такі істоти, як кролики, повинні жити в клітках. І це нормально. Ви розумієте про що я? Ні. Ну тоді добре, розказую далі. Мій тато. Ну, не справжній тато, а теперішній тато у світі людей був самою головною людиною в лабораторії. Він з іншими людьми займалися розробкою якихось приладів, здається приладів для переміщення в просторі і часі. Вони проводили різні хімічні експерименти, виготовляли деталі, механізми. Ну і всяке таке. Я тоді, ще не зовсім все розумів. Адже кролик у світі людей, я вам скажу це не дуже розумна істота. Ти собі їси, спиш або плигаєш на своїх чотирьох лапах по клітці і це все, що тобі потрібно і все, що тобі може хотітися робити. І це вважається нормальним.
  • Нормально? Жити в клітці і нічого не хотіти? - здивовано запитала Боллі.
  • Так. Цілком нормально - відповів Сніжок.
  • Не розумію – сказав Льоллі. А Сніжок продовжив.
  • Ось наведу приклад. Скажіть у вашому класі всі навчаються посередньо добре? Так?
  • Так – відповіли корівки.
  • А, якщо хтось буде навчатись зовсім погано, то це буде вважатись не нормально. Так?
  • Так, буде – відповіли вони.
  • Всі скажуть, що він не нормальний або ж не такий як усі – договорив Сніжок - А тепер уявіть, що у вашому класі всі навчаються погано і тільки хтось один навчається добре. То кого ж будуть вважати не нормальним?
  • А, я зрозуміла – сказала Боллі – не нормальним вважатимуть того, хто навчається добре, адже він різко відрізняється від інших.
  • Точно - сказав Сніжок – Все діло в навколишньому середовищі і в явищі нормальності. Я це зрозумів вже тут в Чарівній країні, коли став чарівним  зайчиком. Зараз я можу ходити на двох лапах, я можу говорити і думати, і я ще й до того маю чарівні властивості і все це нормально. Мій теперішній тато, який до речі буде працювати вчителем у нашій школі, ще у світі людей багато днів працював над створенням пристрою переміщення. І в нього вийшло. Він зміг створити пристрій для переміщення в просторі, але не відразу зрозумів, як правильно ним користуватися і в результаті різних експериментів він по незнанню повідправляв усіх моїх братів і сестер у різні світи. Я залишився один, аж поки він все зрозумів. Він вирішив сам переміститися в інший світ і з першого ж разу потрапив сюди в Чарівну країну. В ту ж мить він розумів, що при переході з одного світу в інший неможливо зберегти свою нормальність. Адже у світі людей він був людиною, а при переміщенні в Чарівну країну він став великим білим зайцем. І ще, він помітив, що при переході з одного світу в інший  зберігаються тільки добрі навички і позитивні властивості. В Кінці-кінців, повністю зрозумівши свій новий образ і оглянувши всю Чарівну країну він побачив, що кращого місця йому не знайти. І він вирішив залишитись тут на завжди і в знак подяки, а може йому було соромно за моїх братів і сестер, яких він відправив аби куди, він забрав мене з собою. Назвав мене своїм сином. І я на це погодився, адже Чарівна  країна, це найкраще місце в всесвіті. Тут живуть найкращі Чарівні істоти. І це нормально бути чарівним і добрим.
  • Слухай - сказав Льоллі - Ти такий розумний, аж страшно.
  • Що? Чому страшно? - запитав Сніжок
  • Та ні, не страшно. Це такий собі вислів. Розумієш?




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше