Частина перша. Знайомство. Незнайомець. Листеї та Чривні.

Вітаю, мої дорогі друзі. Дозвольте познайомити Вас з головними героями нашої історії - Льоллі і Болллі. Вони не зовсім звичайні у нашому розумінні, тому краще було б пояснити дещо, а ніж розповідати далі.

На сьогодні, наука про навколишній світ і технології достатньо добре розвинені і вже майже кожен першокласник знає і вміє більше, а ніж якийсь там професор сто років тому назад. Так ось, той же першокласник, а може навіть і першокласниця знають, що ми не єдині живі істоти у нашому всесвіті, і майже кожен третьокласник знає про паралельні світи, і що, вони часто знаходяться зовсім поруч, можна сказати прямо зараз біля нас, а не десь там за мільйон кілометрів. - Але як же так? Брехня! Цього не може бути - скажуть дорослі - Якби, якийсь там світ був поряд чи якісь інші живі істоти були серед нас, то ми би їх давно знайшли і дослідили, але поки що, такого нічого не існує…

Дорогі друзі, ми не будемо сперечатися з дорослими, а краще поведемось чемно і просто помовчимо з посмішкою на обличчі, адже майже кожен п’ятикласник або ж п’ятикласниця знають, що дорослі вірять тільки тому, що самі бачать і чують, а про все інше кажуть, що це вигадки і балачки. Але кожен шестикласник з легкістю міг би пояснити їм про те, що людське око може бачити приблизно п’ять відсотків, з усього того, що можна побачити, а вухо людини може почути не більше й того.

Я думаю, про відсотки дорослим не потрібно розповідати, вони це повинні і так знати.

 Так ось, ми з вами Люди, живемо на нашій планеті Земля, бачимо так мало, а чуємо ще менше і з впевненістю заявляємо, що навкруги немає нікого і нічого крім нас… Яка прикра помилкова думка…

Навкруги нас і зовсім поряд є тисячі світів, як реальних так і вигаданих. Вигаданий світ відрізняється від реального тільки тим, що створила його не природа, а людина у своїй уяві, і якщо цей світ буде добрим, і людина, яка його вигадала поділитися ним з іншими людьми, то він почне існувати спочатку в уяві всіх, а потім зовсім стане реальним, тобто природним. Ось про один з таких світів ми і хочемо вам розповісти.

 Цей світ має назву «Чарівна країна», але дорослі, коли дізнаються про нього, то скоріше за все, назвуть його по своєму. Назвуть його «Країна Му», або ж «Світ Му». І не тому, що головними жителями цього світу є Чарівні Корівки, а тому, що вони будуть порівнювати їх зі звичайними коровами, тобто тими безмовними тваринами, яких вони бачили і чули. Але це не важливо, адже дорослі завжди залишаються дорослими і нічого з цим не зробиш…

Краще почнемо нашу розповідь про цей чудовий чарівний світ і про його жителів Чарівних Корівок.

От же, Чарівні Корівки це – корівки, зовні дуже схожі на звичайних земних корівок, тільки набагато менші за розміром. Вони в більшості червоні з жовтими плямами. Вони мають три хвости і два крила.

Просто фантастика! - скажете ви. Але ні, не поспішайте…

Вони, ще уміють розмовляти, думати, працювати, маленькі ходять до школи, дорослі на роботу. Їх життя сповнене пригод і веселощів. Але сама головна їх особливість - це вміння  користуватися предметами побуту, та й іншими необхідними для життя речами лише за допомогою думки. Оце вже точно просто фантастика у нашому земному розумінні, але для них це звичайнісінька буденність. І вони, коли би дізналися, що людям необхідно, скажімо, ну для того, щоб поїсти використовувати руки і ще якісь там виделки та ложки, то вони би спершу довго сміялися, а потім дійсно дуже здивувалися. Оце так фантастика! - сказали би вони тоді.

Світ Чарівних Корівок влаштований звичайнісінько просто і чарівно. Живуть вони в простеньких напівкруглих будиночках і всі інші їхні будівлі теж мають таку форму. Чесно кажучи, Чарівні Корівки, та й інші чарівні створіння, з якими ми познайомимо вас пізніше, не дуже полюбляють прямі лінії і прямі стіни, тому всі їхні речі і все навкруги завжди заокруглені, або ж зовсім круглі. Вони кажуть, що прямі лінії завжди перетинаються і утворюють прямі кути, в яких завжди збирається, щось недобре, або ж просто всіляке сміття.

А ще, Чарівні Корівки чули, що в інших світах маленьких дітей в знак покарання можуть ставити в куток. Яка ж це прикрість, особливо, якщо усі дорослі, теж колись були дітьми, тому всі чарівні створіння відмовилися від цих жахливих прямих кутів і ліній.

 Адже, їх світ сповнений добра й радості і така річ, як покарання, а особливо, покарання дітей у них зовсім відсутня. Ось в такому світі і живуть наші головні герої.

Льоллі і Боллі – брат і сестра. Їх тата звати Роллі, а маму - Фоллі. Тато з мамою були постійно зайняті на роботі, тому діти стали вже достатньо самостійні і самі справлялися з хатніми справами та навчанням у школі.

Ось одного разу, здається, в минулу п’ятницю Льоллі і Боллі, як завжди зібралися йти до школи. Дорога не була дуже далека, але проходила через одне місце, яке чесно кажучи, трішки лякало наших головних героїв. Це було своєрідне перехрестя, де перетиналися дві дороги.

Одна від дому до школи, а інша від магазину до лісу. І мало того, що дороги перетиналися майже під прямим кутом, так ще й навкруги були непролазні хащі з колючими рослинами. Льоллі і Боллі змалку лякалися того місця, але вже майже місяць проходили його самі без супроводу дорослих. Проходили вони його на вигляд сміливо, але завжди припиняли розмови і були вдвічі уважнішими.

Ось і в той день, вже майже без страху, йшли вони через те місце і раптово на самому перехресті з’явився незнайомець. Він був білий з крилами, мав великий ніс, як морквину і дуже був схожий на справжнього сніговика. Наші герої зніяковіли і не знали, чи боятися незнайомця, чи ні. Вони зупинилися і здивовано дивилися на нього, а він посмикувався і у відповідь дивився на них.