Магічна крамничка

              Що чує крамар, коли до нього приходять покупці? Дзвін дзвіночків над дверима? Скрип іржавих петель? А може, звичайний сміх, радість у голосах покупців – до того, як вони дізнаються ціну?

             Все залежить від самої крамниці, її захищеності, товарів та уважності продавця. Адже саме за поведінкою можна визначити, що потрібно людині, яка увійшла до крамниці. Або не людині.

               Звуки флейти наповнили тишу задовго до появи відвідувача. І де б продавець у цей момент не знаходився, він почув би її у будь-якому кінці крамниці.

Але не сьогодні. Я був дуже зайнятий. Ось-ось мав закінчитися півфінал чемпіонату серед водних фей. Відірватися від напруженого моменту було подібно до смерті. Адже я поставив на цей матч око – магічний амулет. «Котяче око», що дозволяло бачити у темряві мов кішка. Унікальний витвір. І якщо чарівник, з яким я посперечався, виграє – отримає його безкоштовно, та ще й розмножить. А мені це не до душі: унікальні речі мають бути в єдиному екземплярі. На противагу чарівник поставив сигнальний череп. Мені якраз захотілося вдосконалити охоронну систему.

               Вхідні двері рипнули. Флейта та скрип? Цікаво. Мабуть, все таки доведеться відійти, аби не залишати такого відвідувача без нагляду. Краще слідкувати за його переміщенням. А найкраще взагалі не пускати, проте я не затвірник і завжди відкритий для спілкування.

               У крамницю увійшов юнак із шахрайною зовнішністю і зі шрамом на нижній губі, одягнений у добротний, придатний для подорожей одяг. Без сумніву, тертий калач. Я одразу опинився поряд.

               – Добрий день, чим можу бути корисним?

               – Нічим. Я тільки озирнутися.

               При цьому він кинув ледь помітний погляд у бік дверей. Зрозуміло, швидше за все, використав мою лавку, як привід сховатися від переслідування. Чи перевіряв, наскільки вона захищена? Проте мене це не збентежило.

               – Нічого страшного, я допоможу вам роздивитися.

               І насамперед, підвів його до здавалося б порожніх полок.

               – Ось тут у мене полки з предметами, що дарують невидимість. Це шапка-невидимка, – погладив м'яку вовну. – Можна навіть доторкнутися. Ось тут є плащ невидимості, з капюшоном та без нього, останній віддам за півціни, бо працює недоладно. Це кільце, – кінчиками пальців засунув його якнайдалі, щоб не потрапило випадково комусь під руку. – Тобі воно точно не потрібне. Взагалі, кільця універсальна річ, на них можна різні чари накласти. Ось тут невидимий вихованець. Ану, фу. Фу, я сказав. Сидіти. Ось проклята тварюка.

               Чоловік витріщився на мої спроби втихомирити вихованця з недовірою.

               – А чому він тут, а не з іншими тваринами?

               – Так загризе. Охоронний звір, як-не-як. Так, а тут, соромітна білизна. Ти ніби захищений, але все одно всім видно, – я нескромно посміхнувся. – Не цікавить?

               – Ні, – різко відрізав юнак.

               – Даремно, помацай, яке воно приємне. А ось ще невидимий каптан, розшитий золотими та срібними нитками.

Але провокація не вдалася, його рука, що мимоволі потяглася до чудового виробу, завмерла.

               – Навіщо таке?

               – Знаємо навіщо, щоб ловити злодіїв. Вони ж його бачать. Там чаклуни щось навернули на ньому. А ось і невидимий капкан. Показувати не буду, він заряджений. І я якось призабув, як його безпечно розрядити. Мені б помічника.

               – А можна щось менш небезпечне? – він сховав руки за спиною.

               – Гаразд, ходімо далі. Ось там відділ вихованців. Якщо він тобі не потрібний, то краще туди не заходити. Проте, якщо є бажання просто подивитись, у кількох кварталах є живий парк. Один чарівник там експериментував з тваринами… але про це краще не зараз. Тут в мене відділ зілля.

            На верхній полиці, як завжди, лежали запечатані сувої. Він схопив крайній, із золотим тисненням.

               – На папері?

               – На папері – це рецепти зілля, – відібрав сувій, перевірив, чи не пошкоджена печатка. - Продаю лише чарівникам не менше п'ятого рівня. Ти чарівник?

               – Ні, – зізнався він з ледь помітним сумом.

               – Шкода. Міг би порекомендувати рецепт «Скляна совість». А так, винятково готові зілля. Мале відновлення магії, еліксир здоров'я, відновлення сили, фізичної та… іншої. Хоча, навряд чи воно тобі треба. А це що? Так, це теж треба подалі.

               – Хіба це не найвище зілля лікування?

               – О, розумієшся? Ні, це не зовсім воно, хоч і дуже схоже, втім, я його все одно продавати не маю наміру. Так, тут є зілля від різних хвороб, що дозволяють позбутися їх раз і назавжди, а також зілля правди, зілля для плавців, зілля залякування.

               – Залякування?

               – А ні, помилився, його вже купили, а це від запору. Флакони просто дуже однакові. Є зілля публічності. А ось інструкції до нього немає. Треба публічній людині запропонувати та перевірити.