Розділ 3 . Тільки початок

Усі адреси були недалеко одна від одної, тож через 10 хвилин Адріана вже дивилася на запрошені снігом сходи квартирної п’яти поверхової будівлі. Усі вікна були темні, певно мешканці квартир вже давно позасинали. Люди готувалися до свят. Лишилась одна єдина ніч, щоб як слід відіспатися перед Різдвом. 

Табличка з номерами квартир виблискувала золотавим кольором у світлі ліхтарів. Дівчина натиснула на кнопку дзвоника і вхідні двері відчинив консьєрж : худорлявий чоловік в окулярах і сірому светрі.  Він хитро усміхнувся і підказав Адріані поверх, впізнавши маску ельфа.

Насправді це вже давно не таємна організація. Всі мешканці, окрім напевно дітей, знають про фонд“ Таємний Санта “, заснований з десяток років тому, коли один з кронпринців, нудьгував узимку. 

Леонард (так звали принца)  вирішив подарувати людям відчуття свята, яке всі втрачають з дорослішанням 

. За побутовими справами багато хто забуває балувати себе і близьких, створювати цю магічну атмосферу, яку колись нам дарували батьки на Різдво. 

Принц найняв людей, щоб ті сиділи у парках, стояли у чергах в магазинах, відвідували кафе та заклади та підслуховували  проблеми й бажання. Потім такі наймані агенти підходили, і пропонували під виглядом соціального опитування від королівської родини, де кожен записував своє ім’я, прізвище, та адресу за якою можна знайти особу. Народ довіряв їм свої особисті данні ,бо бачили офіційний герб короля. 

Таким чином Леонард дізнався бажання своїх підданих і вдягнувши своїх агентів у маски ельфів відправляв розносити подарунки за адресами. 

Це призвело до справжнього фурору і столиця наповнилася святом.  

   В наступні роки люди звісно ж здогадались, що це їх любий принц розсилає їм бажанки. Всі звикли бачити людей у масках ельфів, з величезними мішками, що ходять нічним містом за тиждень до Різдва. 

 Усі почали чекати на агентів, підловлювати їх на вулиці, щоб віддати папірець з адресою, ім’ям і бажанням свого друга, дівчини, дитини чи іншого родича. Але місто продовжувало удавати, ніби й не знає звідки надходять подарунки, ніби це сам Санта надсилає їм пакунки.

Ельфи поверталися до палацу з купою папірців і вже не встигали розносити усім подарунки, як раніше. 

Виникла потреба розширювати організацію, але принц Леонард зайняв трон і вже не міг приділяти цьому стільки часу, тож ініціативу перехопили його молодші брати. А потім його діти. Після - їх діти. Так це дійшло й до нас, хоча вже й з багатьма змінами.

Тож усі уклали мовчазну згоду допомагати один одному у цій справі, зберігати таємницю, яка відома всім і створювати казкову атмосферу.

Залишивши перший подарунок (невеличку, але важку коробку) біля дверей з номером 32 на третьому поверсі, Адріана вийшла на засніжену вулицю і дістала список з кишені. 

2. Вероніка Смит, 27 років | Толеранс стріт, б.235 А, 79 | 44908

Через 15 хвилин вона вже залишила і другий подарунок. Морозне повітря кусало шкіру на щічках, коли Адріана знов вийшла на вулицю.

-Ну, що хто наступний ? - промовила до себе дівчина, засмучено видихнувши.

Якщо так піде, закінчить набагато раніше, ніж хотілося б. 

Під номером три було одразу три імені за однією адресою : 
 

3. Лорелей Виловс,56 років | Бартімор стріт, б. 11, | 13245

Девід Виловс, 26 роки | 13246
Миранда Виловс, 20 років | 13247

Це майже на окріїні міста. Пішки туди йти десь з пів години.

Гарна нагода розтягнути задоволення і прогулятись морозним містом. 

      Адріана роздивлялася будинки. Зазвичай у центрі міста це п'ятиповерхові квартирні будівлі з консьєржами та спільним головним входом, але траплялися й невеличкі будиночки, і двоповерхові заможні маєтки. Країна розквітала завдяки панівним монархам тож люди майже не знали бідності, особливо тут, у столиці. Дівчина декілька разів стикалася з іншими агентами Темного Санти. Вони кивали один одному і дякувати Богу вона була в такій самій масці ельфа, як і інші. Зазвичай Адріана розподіляє адреси серед агентів, але цього разу залишила кілька для себе і не хотіла, аби про це дізнався її батько.

    Дівчина звернула праворуч і вийшла на широкий провулок де з двох сторін дороги стояли двоповерхові будинки. Деякі були збудовані ще за часів Королеви Вікторії і виглядали доволі химерно поряд з сучасними панельними. 

   Будинок  з номером одинадцять відносився до сучасних. Знайти його було дуже легко : кількість різноколірних вогників, прикрас  і великий сніговик з морквою замість носа, важко було не помітити. 

Адріана підійшла до дверей, над якими повісили омелу, ще раз глянула на номер першого подарунку і знайшла його в мішку. Усі пакунки були майже однакової форми : прямокутні та квадратні коробки різних розмірів, загорнуті в яскравий папір.  

Дівчина дістала чи не найбільшу коробку з дна мішка і нахилилась, щоб покласти її під двері.  Вхідна ручка почала рухатись вперед і  на мить здалося ніби хтось зараз вийде, але перевівши погляд на вхід стало зрозуміло, що двері не замкнуті.