Розділ 2 . Перша Жертва

Опинившись за межами маєтку, дівчина видихнула. Бути тут, відчувалось як вихід, за межі своїх зобов'язань і сторонніх очікувань. Ось так, просто бути Адріаною і робити те, що дійсно хочеш, було рідкісним дарунком і днем котрих у житті дівчини було не так багато. На жаль вона не мала привілею ночувати за межами палацу, але ця ніч була цілком її пригодою і ковтком свободи. 

Адріана перевірила чи все на місцях : мішок в руці, ключ знову у правій кишені, маска ельфа - в лівій. Шапочка на голові, нічого не загубила, двері замкнула.   Дівчина покрокувала вздовж металевих ґраток, у бік центру міста. Попереду багато роботи й потрібно звідкись почати. 

У місті порожньо. Усе від маленьких до широченних вулиць прикрашено ліхтарями різних форм та кольорів. Їх світло відбивається від білосніжного снігу, що хрустить під ногами. Кожен кований вуличний ліхтар з темного металу обвитий гірляндою, тож темним місто точно не назвеш. 

По тілу Адріани пробігала купа мурах, а в середині розливалося приємне тепло. Скільки разів вона спостерігала як“ таємні агенти “розносять подарунки, скільки з них власноруч запакувала, але жодного разу не доводилося робити цього самій. 

Цього року в організації трапився раптовий успіх і листів на таємні подарунки було стільки, що агенти не встигали це все розносити. Напевно, виділяти на це тиждень, було дещо оптимістично і трохи необачно. Або ж слід найняти більше людей

І ось вона тут, йде нічним містом з мішком подарунків в руках і десятью адресами розташованих у межах столиці. 

Все те, що не встигли рознести інші, вона вирішила взяти на себе.

Дівчині хотілося скоріше дійти до площі й розпочати гру у різдвяного ельфа, але  бажання розтягнути цю ніч на довше було більше. Тож вона повільно просувалася мимо прикрашених будинків і роздивлялася гілки дерев, присипані снігом.

До місця початку залишився один квартал і Адріана прислухалася до кожного свого кроку, до кожного подиху вітру і звуку вулиць, аби закарбувати цей момент у своїй пам'яті. 

Дівчина вже побачила ялинку у самому центрі здоровенної площі. На крилах захвату Адріана майже бігла до неї та з нетерпінням розкрила пакет і розв’язала мішка. Звідти дістала папірець складений двічі, розгорнула його вільною рукою. Це була невеличка таблиця з іменами людей, їх адресами та п'ятизначними номерами. 

На кожнісінькому пакунку був приклеєний відповідний номер і все що потрібно робити зараз - це піти по адресі та залишити потрібний подарунок. 

Адріана прочитала першу адресу :

Майкл Бішоп, 11 років | Вереснева стріт, б.42, 32| 60836

- Що ж любий Майкле, йду до тебе ! - промовила дівчина вдягаючи на обличчя маску ельфа. 

Гра почалась