....................................Чарівна Бандура...........................................

  Жила у невеликому містечку жіночка.

Вона дуже любила слухати музику та пісні.

Майже щодня знаходила пісню або мелодію, якої ще ніколи не чула. Та раділа що люди не втомлюються створювати все нові та нові чарівні мелодії.

  Колись вона почула, що музика здатна лікувати.

Відтоді часто думала:

— Як цікаво було б дізнатися, яку силу має кожен музичний інструмент і кожна мелодія?

...Вона точно знала, що є пісні та мелодії, які здатні творити дива, бо вона мала дар їх відчувати.

Послухавши чарівну мелодію, діти краще навчалися, хворі швидше одужували, а ті хто важко працював, швидко відновлювали сили.

  А в одній родині була дуже хвора дитина, яку ніде не могли вилікувати. Батьки де тільки не шукали лікарів,що знайдуть спосіб вилікувати дівчинку..

Одного разу йшов батько сумний з лікарні через парк, а назустріч йому — ота жінка, що шукала чарівні пісні.

Невідомо звідки налетів вітер , набігли густі хмари.

Гримів грім, блискавки то тут,то там. Почалась злива.

Стрімко побігли під густу крону дуба той чоловік та та жінка.

Встали вони під старим дубом. Навколо льє , а під дубом сухо.

Жінка приклала руку до дерева, і в ту мить її очі засвітилися блакитним вогнем і мовила вона:

—Твою доньку врятує музика бандури, зробленої з дерева, що росте на могилі музиканта.

Тільки вона це сказала — очі закрила і наче заснула.

Гроза вмить завершилася, сонечко засіяло так, наче нічого й не було.

— Де знайти те дерево? — спитав чоловік.

— Яке дерево? — відкривши очі, здивувалася жінка.

Чоловік зрозумів, що це говорила не вона. Жінка передала йому знання.

Хто промовляв її вустами? Відповідь, мабуть, знав лише той старий дуб.

Але надія врятувати дитину з’явилася.

—Мені треба знайти того ,хто може змайструвати Бандуру.

—Гадаю треба спитати в музичній школі, де вчать грати на бандурі, там підкажуть- відповіла вона.

Нічого не сказав той чоловік своїй дружині про те що сталось, а почав діяти.

Де ж шукати те дерево та майстра?

Пішов такі до музичної школи. Знайшов клас, де навчають грати на бандурі. Тихенько відкрив двері. Заглянув.

Старенький вчитель був сам, та грав сам собі .

—Доброго дня. Заходьте. Ви щось хотіли?

—І Вам доброго дня. Я шукаю майстра, який зробить бандуру.

—Вважайте ви його знайшли.—посміхнувся старий вчитель.—Я роблю бандури.

От зрадів той чоловік.

—Але мені ще треба знайти дерево для цього.

Та розповів батько дитини про свою долю вчителю музики , а той каже:

— Я дозволю тобі зрубати дуба на могилі мого батька, Він був видатним музикою. Хлопчиком я посадив жолудь, коли його поховали. Але ти маєш навчитися у мене робити бандуру сам. І будеш робити це далі. І інших навчиш, щоб це мистецтво не вмерло.

— Добре, вчителю. Це найкраще, що я можу зробити заради донечки.

Його надія набула нової сили.

Коли вони прийшли до великого дуба біля могили батька бандуриста, дерево зашелестіло листям.

А вітру не було.

Чоловік підійшов, обійняв стовбур і мовив:

— Дубе, допоможи мені врятувати мою донечку. Я зроблю з тебе Бандуру, щоб її музика зцілила мою дитину. А як вона встане з ліжка, то з усієї іншої деревини зроблю ще бандури для людей.

— Добре, — зашелестів дуб. — Бачиш жолуді навколо мене?

— Бачу.

— Маєш кожен посадити та виростити нові дуби замість мене.

— Дякую тобі, друже. Вся родина буде доглядати, щоб кожен саджанець виріс у такого красеня, як ти.

Старий майстер навчив чоловіка, як робити бандуру та як на ній грати. Батько майже не спав, так поспішав.

Якось вранці зайшов до своєї майстерні вчитель, вдихнув повітря наповнене свіжою деревиною та лаком, а потім побачив що той чоловік спить, міцно обіймаючи вже готовий інструмент.

Прийшов батько до лікарні. Люди дивувалися, навіщо він несе бандуру. Зайшов у палату, сів біля ліжка, подивився на виснажене личко донечки, зустрів здивований погляд дружини й почав перебирати струни.

Мелодія лилася сама собою — так натхненно, що вдруге він би так ніколи не зіграв.

Дівчинка відкрила очі і прошепотіла:

— Тату, це ти для мене зробив Бандуру?

— Так, доню. Для тебе.

Дівчинка піднялася з ліжка, її очі засяяли від радості:

— А дай мені щось зіграти...

Всі навколо затихли та слухали, як перебирає струни на Бандурі дитина, яка ще кілька хвилин тому ледь дихала.

Багато часу минуло.

Той чоловік став майстром та досі виготовляє бандури .

Дівчинка вже давно доросла та живе щасливо.

А ота перша, Чарівна Бандура... тепер на ній грають у шпиталях і вона підіймає на ноги поранених на війні хлопців.

У день виписки з лікарні їм дарують жолудь. Вони йдуть у дубовий гай неподалік і садять там своє дерево.

Листя дубів привітно шелестить.

Птахи співають, а білки стрибають по гілках і чекають на тих, хто здогадається принести їм горіхи або насіння соняшника.

Ось така казка. А може, і не казка.