63 Вхід у стару штольню

Рудокоп Спік двічі перевірив міцність мотузки, зав’язаної навколо талії Аліни.

– Опускатиму потихеньку, – запевнив гном, коли дівчинка злякалася, поглянувши вниз.

Рок і адепти будуть нагорі разом з рештою рудокопів.

Сильний Спік попускав мотузку, перекинуту через блок. До дна метрів тридцять. Рештки вирубаних сходів виднілися в крутому схилі. Гноми в давнину ними користувався.

Дівчинка прискіпливо вивчала кожний виступ, каміння. Загадковий Леву міг лишити підказку на видному місці. На жаль, порожньо. Ось і дно. Аліна відв’язалася. Вузька звивиста ущелина нагадувала річище, засипане вище за течією камінням. Дівчинка пройшла до вирубаної ніші. В ній виднілися міцні двері. Для рудокопів зламати їх просто, але Глюк завадив. Обережний. Ідола теж побоявся розбити. Раптом щелепа Аліни відвисла: вгорі на дошці акуратно виведено ВАЛЄРА. Мала протерла очі, а потім пригадала слова Фунта про людей, котрі блукали в пазлових світах. Невже Аліні пощастило натрапити на слід одного із загублених? Тоді Леву просто спотворене ім’я чоловіка, обізнаного в техніці. Той Валера сучасник Аліни. Напевно, він повернувся додому, а кодове слово перед нею. Набрати на коліщатках з літерами й печера зі скарбом відкриється.

Глюк нервово дихав за спиною дитини:

– Спік ламатиме двері.

– Нащо? – Аліна покрутила коліщатка. Всередині клацнуло.

– Ти чаклунка, – в захваті прохрипів Глюк.

– Ось потрібне слово, – дитина показала на грубо видряпані літери.

– Для мене то лише хаотичні риски. А як ти здогадалася?

– Леву з мого світу.

– Хто б сумнівався. Серед гномів нема технічно обдарованих особистостей. Вони вміють копати штольні, шукати руду, плавити метал, але створення складних механізмів їм не під силу. Нічого, я заведу свої порядки. Тверда рука поведе чоловічків у світле технічне майбутнє…

– Ліхтарі Спік захопив? – перебила дівчинка вченого.

– Ти не дослухала, – буркнув учений і просунув голову в темряву. Рухатися всередину без світла остерігся. Тут якраз гном притяг цілий оберемок знарядь праці, але про ліхтарі забув.

Глюк стискав кулаки, до хрускоту крутив пальці, пінився люттю й лаявся.

Спіку це допікало.

Аліна помітила прояв невдоволення та розчарування. Вчений швидко втрачав авторитет серед рудокопів. Час вербувати союзників.

– Я поможу тобі, – Аліна солодко посміхнулася.

– Ти образилася на мене?

– Трішки, – і тихіше. – Він дратівливий, грубий, поганий керівник.

– Те саме казав своїм, – плювався гном, вертаючись до мотузяного підіймача. – Егей, нагорі, давайте ліхтарі та смолоскипи!

Здавалося, пройшла вічність, поки потрібне опустили на дно ущелини.

Глюк нервував і вимагав смолоскип, а коли отримав, присвітив і роздивився, куди ступати.

Аліна прослизнула слідом. Під земляним покривом пагорбів ховалися скелі. Від входу прокладені три штольні в різні боки. Глюк бурмотів про рудокопів. Спік, уважно оглянувши стіни тунелів, упевнився в роботі гномів.

Учений подався центральним тунелем, який мав крутий нахил униз. Подекуди збереглося дерев’яне кріплення, подекуди кам’яне.

– Стеля погана, – попередив Спік. – Порода крихка. Завалиться… Згадав, тут наші предки пісковик добували для доріг. Раніше поруч торговельний шлях пролягав.

– Тихіше, – шикнув Глюк. Зігнувшись навпіл, учений пробирався штольнею й принюхувався. Гноми робили вентиляційні колодязі. Відчувався слабкий протяг. До центру пагорба близько. Попереду посвітлішало.

В передчутті тріумфу Глюк оминув складені з брил підпірки й ступив у печеру. Під стелею світилася гірлянда з яскравих кульок.

Аліна почула тарахкотіння двигуна:

– Як таке може бути?! – спантеличена дитина побігла на звук і стала як укопана: в закапелку на підвищенні гуркотів справжнісінький двигун-генератор.

– Є хто?! – розгублено крикнула Аліна.