51 Поміч бджоли

Ранком, коли бджоли збиралися летіти по нектар, Аліна стояла біля дерев і гукала Піла. Смугасті жовто-зелені комахи похмуро дзижчали, скупчившись навколо дівчинки, гадаючи, що вона прийшла по мед.

– Це своя! – радісно дзиґнув Піл, сідаючи на плече Аліни.

– Ти вижив, – дитина легенько погладила комаху по ворсистій спинці.

– Підкріпився й долетів до рідного дупла.

– Гномів слухав? – Аліна переступала огорожі, пробираючись до стежки.

– Крах правий, а Грох програє.

– У нього достатньо прихильників.

– Це тимчасово. Ти чого прийшла?

– Мене до чаклуна Глюка посилають, але мешканці відмовилися нести дарунки.

– А старшина Рок про частини талісмана згадував? – Піл стежив за комахами, котрі відлітали на луки по нектар.

– Ні, – нарешті дівчинка почула натяк на основне завдання.

– Пластина випаленої глини. На ній малюнок. Колись її розбив на частини один майстер і наказав зібрати в скрутні часи.

– Уламки мають цінність для гномів? – серце Аліни закалатало.

– Жодної, але скрутні часи настали.

– Поможи відшукати, – просила дівчинка.

– Вони для тебе важливі?

– Можливо. Мені карта скарбів потрібна.

– Ти у своєму розумі? – знущався Піл. – Ти бачила в гномів золоті ланцюжки, перстні? То скельні мають дорогоцінні метали, камінчики, проте знаходять їм інше застосування.

– Я чудово розумію, але завдання в мене таке. Скарби різні бувають. В попередній історії ними виявилися старі дитячі іграшки.

– Це міняє справу, – замислилася бджола. – Спробую підсобити. Чекай біля оселі Рока. Тільки стежкою обійди, а то он як наслідила в дворах. Сердитимуться гноми.

– Самі винні, – зневажливо пирхнула дитина. – Біду на себе добровільно накликали. Хто так робить?

– Мешканці добрі, працьовиті, але тупуваті. А ще веселі та до гостей з відкритою душею.

– Ти бував біля Мідної Гори? – Аліна послухала Піла й обійшла приземкуваті будиночки стороною.

– Що я там забув? Ні квітів, ні пристойних дерев. Одні білі скелі та степ.

– Грох думає, що там лід, але він помиляється. Лід під таким палючим сонцем розтанув би давно… А ви хотіли перебратися в кращі краї?

– Сині бджоли пробували, але кругом їх б’ють. Далі від річки квіти в’януть. Я літав розвідати. Ми сидітимемо тут до кінця, охоронятимемо галявини від зазіхань аж до останньої живої квітки, – Піл загудів крилами й полетів, а дівчинка всілася на березі спостерігати за мальками. Подумала, що казковий пейзаж по факту конає. Від Аліни залежить, чи відродиться він.

З селища почулися крики. Аліна мерщій побігла туди. На витоптаній ділянці землі два гноми били третього, а жінки лупцювали всіх трьох. Кого розбороняти? В пилюці вовтузився клубок сплетених тіл. Чулися болісні стогони. Підбіг старшина Рок і заходився розбороняти ціпком. Зрештою, дівчинка зважилася вхопити двох за коміри й розтягнути в різні боки, а третій весь час підстрибував і хапав за ноги супротивників. Гномихи голосили базарними скандалістками, вискубували одна одній волосся, плювалися й погрожували побити вікна.

– Чого сваритеся?! – грізно спитав старшина, коли істерика стихла.

Яблуком розбрату став мед!

Аліна здогадалася про свою роль в цій дикій сварці, коли стара гномиха звинуватила сусідку в зажерливості. Сталося нечуване: бджоли самі принесли мед в обмін на старі глиняні уламки. Шоковані гноми кинулися нишпорити на горищах, в скринях, у столах і зносили весь непотріб до крислатого дерева, де вчора відбулися збори.

Стара чесно принесла частину талісмана, а сусідка – битий горщик. Мед забрала собі, після чого зчинилася бійка.

Старшина зиркнув на Аліну, зрозумів, але змовчав, аби не підігрівати пристрасті. Солодкий продукт наказав повернути законній власниці, а чоловікам присудив возити воду три дні.

– Скоро повбиваємо один одного, – тяжко зітхав старшина. – Жили в достатку. Ех-х-х, повернути б його.

– Принаймні спробуємо, – дівчинка боялася відмови чаклуна забрати лихо. А справді, що за діло в того Глюка до гномів? Чому припхався саме сюди? Може, в чаклуна був потаємний інтерес до Ушоа? Нарешті прорізалася прихована суть. А ці адепти дуже підозрілі типи. Прості гноми книжок узагалі не бачили, а Крах і Грох оперують складними поняттями, провокують послідовників займатися виснажливими роботами, сіють розбрат, ворожнечу.

– Треба позбутися чаклуна, – раптом сказала Аліна.

– Хіба ми проти? Взяти вила, граблі, лопати й піти війною на нього… Ех-х-х, зачарує.

– Чаклуни не всесильні. Повинно бути слабке місце. В наших казках про Чахлика Невмирущого є яйце, а в тому яйці голка. Голку зламав, і Чахлику смерть.

– То в казках, – буркнув Рок.

– А ми де?

– Казка гарна, добра, зі щасливим кінцем, позбавлена страждань, підлості. Ех-х-х, я так гадаю.