39 Зустріч до опівночі

– Бодруне! Де ти?! Відгукнися! – нажахана Аліна не могла відірватися від танка в спідниці. Огрядна тітка наче молода спортсменка з шестом гналася за дитиною.

– Зупинися, а то гірше буде! – кричала помічниця кухаря. Від її тупотіння здригалися стіни.

Пес мчав щодуху, пригальмовуючи на поворотах.

– Бодруне, поможи! – Аліна втомилася.

Фрейліна вибігла східцями в круглу башту. Над головою нічна глибінь в діамантах зірок. Зубчасті стіни підсвічені мерехтливим світлом смолоскипів. Біля одного з них стояв задумливий Настирливий і шепотів черговий віршований шедевр.

– Бодруне, за мною женеться божевільна тітка! Захисти! – Аліна притислася до яскравого плаща. Пес ліг у ніг.

Марта вибігла з сутінків зловісним, вимазаним сажею привидом. Очі палали бойовим натхненням. Не розібравшись до пуття хто перед нею, жінка вчинила дипломатичний конфлікт шляхом нападу на принца.

Бодрун легко ухилився від розлюченої тітки. Та за інерцією проскочила далі й прилипла до зубчастої стіни. Піка переломилася навпіл, але це тільки збадьорило товстуху. Вона кинулася в рукопашний бій.

– Віддай дівчисько! – вимагала Марта.

– Што єсть страшноблізько? – принц мимоволі відступив, дивуючись впертості та нахабству тітки.

Борзяк загарчав: без піки Марта безпечніша.

– Замовкни, а то завтра засмажу й подам гостям! – в запалі крикнула жінка, наближаючись до Аліни.

– Гав! Налякала! – здоровенний пес одним стрибком подолав відстань в десять кроків, повалив Марту на кам’яні плити й націлився на горло.

Тітка схаменулася й злякано запищала:

– Заберіть псину! Він мене загризе!

– Я разумєть. Знатна свистопляска!

– Швидше, принце, Каверла в небезпеці! Песику, стережи Марту!

– Принцес Каверл, – тяжко зітхнув Настирливий. – Мої глядки не розпізнать краса, не зрєть образіну вживу, не строчкодряпать перли при ночнолупанні, не драпать на свіданку…

– Годі рюмсати. Песику, де таємна кімната?

– Гав! Біля покоїв матері Каверли!

Аліна потягла Настирливого за собою, а той жалкував за прохолодою ночі та втраченим віршем. Дитина підганяла принца, нагадувала про обмаль часу.

– Мої ніжкодригалки слабнуть, багато вина піть.

– Коли ти встиг? Я ж поруч сиділа, – Аліна проминула залу. Варта спала стоячи, погойдуючись в унісон пісням. Веселощі плавно переходили в дрімоту.

Принц теж куняв на ходу.

– Зберися з духом, – фрейліна скрипнула дверима. – Мамуля Гризуля, покажися.

– Тут я, – пискнула миша, висунувши мордочку з нірки.

– Дякую за Борзяка. Він виручив мене.

– Ходімо, покажу таємну кімнату, – мишка побігла в темний закуток. – Маєш ключ?

– Відібрала в Педро.

– Молодець. Он шпарина. Вставляй і проверт… Ай! – пискнула Гризуля, коли Бодрун випадково наступив їй на хвоста.

Пофарбовані під колір стіни дверцята тихо розчинилися, впускаючи Аліну й принца в маленьке приміщення, захаращене старими меблями та запилюженими картинами. Розпис у стилі рослинних орнаментів покривав стелю. Дихати важко, проте погляд відпочивав на яскравому листі, стилізованих квітах, соковитих плодах.

– Гарно… Ой! – Аліна почула слабкий стогін і подалася вглиб. У кутку прив’язана до старовинного крісла принцеса з кляпом у роті.

– Бодруне, зроби хоч щось! Звільни Каверу! – підганяла юна фрейліна. – Скільки часу до опівночі?

– Двадцять дві хвилини, – пропищала Гризуля. – Принцеса повинна дати згоду на одруження в бенкетній залі, в присутності короля, гостей і запрошених.

Принц закляк у ступорі, не в силі відвести очей від розпатланої та злющої принцеси:

– Я насолодісь казколєпістю образіни до стукотуна, – рука Бодруна потяглася до кляпа.

Аліна похапцем переклала:

– Ваш казковий образ ліг принцу прямо в серце.

Настирливий висмикнув кляп. Зуби принцеси клацнули. Ображена Каверла прагнула вибалакатися:

– Яка образіна?! Сам ти павичевопика мавпа! Скільки чекати помочі?! Мало не задихнулася в цьому антикваріаті! Де той принц?!

– Він перед тобою, – Аліна відскочила, бо звільнена принцеса заліпила Бодруну ляпаса.

– Ого, мабуть, кінець, – прошепотіла Аліна, а вголос кинула виправдання. – Принцесо, Бодрун кохає тебе і просить стати його дружиною. Просто нормально сказати не може, – дівчинка боялася, що ображений Настирливий піде геть.

– Фрейліно, ти кого привела?! Оце інфантильне створіння є Бодрун Четвертий?! – Каверла поправила легке плаття, дивлячись на принца злими очима.

– Ти не впізнала? Його портрет у твоїй спальні висить, – нагадала дівчинка.

– Я не спала цілих дванадцять годин! Мене це бісить!

– Все життя проспиш, – простогнала дівчинка. – Ти кохаєш Бодруна. Виходь за нього заміж. Він повну спальню дзеркал надарував.