38 Перегони в палаці

Аліна заблукала через Педро. Запідозривши стеження, шеф зник за прихованими дверцятами як у казці про Буратіно. Палац постійно перебудовувався, тож Аліна раз у раз то в глухий кут потрапляла, то в чиюсь кімнату. Переходи, східці, коридори пронизували багатоповерхову будівлю під різними кутами й губилися в найнесподіваніших місцях.

Дівчинка пізно схаменулася, спробувала повернутися, проте остаточно заплуталася. В кого спитати дорогу? Бенкетуватимуть до ранку. Гості танцюватимуть, співатимуть, гратимуть. Король досиджує останні години на троні, а Мадруф тішиться владою над королівством. Пропала Фангорія. Мало стати главою країни, треба вміло керувати нею. А Мадруф тимчасовик: нахапає монет і дремене на історичну батьківщину.

Юна фрейліна хотіла поплакатися, пожаліти себе, але ніколи: Бодрун повинен отримати згоду Каверли на одруження при свідках. Аліна бігала нескінченними коридорами, східцями вгору-вниз, запам’ятовувала переходи, повороти. Помогло: вух дівчинки торкнувся віддалений гомін веселощів.

Дівчинка відсунула важку портьєру й потрапила в запилюжену та заткану павутинням кімнату. Раніше це були королівські покої: на спинці величезного ліжка з червоного дерева золотилася корона. Шовкові простирадла вишиті королівськими вензелями. Дзеркала завішані чорним. На стіні портрет жінки в повний зріст, одягнутої в сріблясто-блакитне плаття. Чорна окантовка наводила на сумні думки про матір Каверли. Це її покої. Після смерті дружини Ямб заборонив заходити сюди прибирати.

– Ти що тут робиш? Король засмутиться, коли дізнається. А він дізнається.

Аліна здригнулася й позадкувала.

– Сліпа. Я перед тобою. Натоптала.

Дівчинка розгледіла на килимі сіру жирну мишу.

– Ти хто? – юна фрейліна вже спілкувалася з метеликом Бліком і жабою Квер, тому не злякалася.

– Мамуля Гризуля, – пискнула мишка.

– А я Аліна.

– Та знаю. Якраз була в принцеси, коли ти з’явилася. Звідки?

– З Піратського Острова.

– По карту прийшла. Знаєш, де шукати?

– В коморі з дровами.

– Правильно, але щоби пройти рівень тобі потрібно з’єднати Каверлу з Бодруном і отримати від короля ще одну карту з позначками переходів до інших світів.

– Часу обмаль, – пожалілася Аліна.

– Гадала, буде просто? Не встигнеш і застрягнеш у палаці надовго, поки хтось приблудиться. Тоді сюжет закрутиться по-новому.

– Є відкат, – зраділа дівчинка.

– Рано радієш, – пискнула миша Гризуля, почухавши лапкою черевце. – Каверла в разі поганої кінцівки остаточно замкнеться в сновидіннях, Бодрун одружиться з  потворною дівкою, Ямб помре у вигнанні, Педро знайде скарб, але отруїться рибою фугу, а ти з Мартою слугуватимеш на кухні. Хлопчиків посадять до в’язниці, й там вони збожеволіють від голоду.

– Ні, я проти, – відсахнулася Аліна.

– Моя прапрапрабабуся розважала матір Каверли. Королівська сім’я багато для мене важить. Тому я теж прагну облаштувати хорошу кінцівку, – Гризуля лягла на спину. – Мадруф полюбляє котів, а я ненавиджу. Вони ловлять задля розваги бідних мишок…

– Постривай, до мене хто тут бував? – перебила Аліна.

– Я про котів, а вона… – образилася мамуля. – Бували діти, бували дорослі.

– І куди поділися? – погане передчуття торкнулося серця.

– Хіба я за ними слідкувала? З’являлися на кухні, серед челяді, у кварталі ремісників. Потім зникали. Так кажуть… А от коти! Смугасті, руді, кошлаті, лисі. Королівська родина не тримала котів, бо ми, палацові миші, суворо дотримувалися порядку: зерно не псували, нірки де попало не прогризали. А коти гадять, по столах лазять, м’ясо крадуть, а всі провини вішають на мишок. Дотепер король був проти котів, але сьогодні, – Гризуля трагічно пискнула, втерла очі хвостиком, – мені стало відомо, що назавтра три десятки котів заполонять палац. У Каверли на шерсть алергія, чхатиме уві сні.

– То поможи здихатися Мадруфа, – Аліна випадково торкнулася різьбленого столика з погаслими свічками. Сірий пил снігом обсипався на килим.

– Не чіпай! – злякано запищала мамуля.

– Король вже позбавлений влади, – нагадала дівчинка.

– До опівночі він усе ще король, – Гризуля хвостиком замела сліди від взуття.

– Сподіваєшся на хорошу кінцівку? – Аліна помахала пальчиком. – Знайди Педро.

– Навіщо тобі те ледащо?

– У нього порошок для Каверли. То доказ злочинної змови кухаря з радником.

– А я не знала, – Гризуля стала на задні лапки, а передні склала на грудях.

– Ти погано обізнана в палацових справах.

– У мене багато мишачих справ, – образилася Гризуля.

– Принцесу навмисне два роки тримали на снодійному, тому Каверлі так подобається спати.

– Я підозрювала, але люди нас не чіпали, а ми їх. От коти – справжнє лихо!

– Годі про котів. Поєднаємо Каверлу та Бодруна й забудеш про тих пухнастиків.