37 Бійка Педро

Бодрун добре знав палац. Вивчав, коли бував з багатими дарунками й тижнями тинявся коридорами в надії зустрітися з принцесою. Мав гарно написаний портрет Каверли, але статичне зображення надто бліде щодо міміки. Попри недоліки заочного знайомства, принц щиро закохався, марив принцесою й ігнорував решту гарних і достойних кандидаток у дружини.

– До покоїв. Там її тримають. Приспали знову, – Аліна позирала на меч принца. Він хоч уміє ним користуватися, чи то просто атрибут високого рангу? Питати дівчинка боялася: Бодрун поки підбере більш-менш зрозумілі форми слів, мине вічність.

– Покой? Вічносплячка? – зачепився таки принц.

– Зачекай, покажу.

– Швідкопляска! – зрадів Бодрун. – Я люблю свистопляску з мордобоєм! Знатна развлєкуха!

– Тихіше, – попередила Аліна, озираючись на всі боки. Найбільшу загрозу несли бічні готичні дверцята, звідки могли вибігти підручні Мадруфа та змусити блукачів повернутися в бенкетну залу.

– Он там принцеса, – показала рукою Аліна.

– О, я знать, – Бодрун розправив плечі, пальці стиснули оздоблений сріблом шкіряний пасок.

– Я знаю, – поправила дівчинка. По дорозі вона зазирала в різні приміщення. – Ого, скільки дров, – при скупому світлі коридорних свічок видно дебелі цурпалки. Звідси Марта тягала деревину на кухню. Тут, вочевидь, прихована карта, про яку торочив Педро.

Варта була на боці Мадруфа, тож коли попереду загриміло залізяччя, Аліна силоміць затягла принца в дров’яну комору та прослідкувала крізь щілину за бравими вояками.

Для Бодруна дії Аліни виглядали цікавою грою. Чоловік підігравав, погано розуміючи всю серйозність справи. Прелюдія розпалювала пристрасть. Дихання зривалося на повітряні поцілунки коханій.

Аліна тільки зітхала: Каверла застрягла в чарівному плетиві снів. Чи зуміє Настирливий за дві години перетягти симпатії на свою особу?

– Ти мовчи, а я домовлятимуся, – дівчинка потягла принца вздовж вікон по килимовій доріжці до спальні. Двері зачинені. Аліна постукала, прислухалася. Всередині хтось ходив, але не обізвався.

– Принцесо, це Аліна, твоя фрейліна. Відчини.

Кроки стихли, а натомість дзенькнуло розбите дзеркало. Відповіли грубим знайомим голосом. До Каверли приставили наглядачкою Марту. Принцесу утримують силоміць, аби принц був позбавлений шансу зустрітися з дівчиною своєї мрії.

– Двері треба ламати, – Аліна стукнула ніжкою по дереву.

Бодрун винувато кахикнув, помацав м’язи, відійшов трохи далі й кинувся всім тілом на перепону. Двері виявилися міцнішими. Принц застогнав, розтираючи забите плече:

– Стінобитний машин треба.

– Краще застосувати хитрість, – Аліна подумала про підпал. Дим загнати всередину. Марта перелякається й вискочить мишею. Вогонь роздобути просто: он скільки свічок палає. Дівчинка віддерла від розкішного плаття шмат тканини.

Бодрун підстрибнув і мечем позбивав свічки. Ті падали згаслими. Тоді Аліна взяла одну, насадила на вістря меча й показала жестом як акуратно підпалити фитиль, а потім опустити. Прикривши долонею хитке полум’я, маленька фрейліна вчинила злочин. Тканина зайнялася. Слабкий протяг затягував дим у спальню Каверли.

Марта зайшлася хрипким кашлем, потім почала чхати.

Дим повалив щільнішими пасмами.

Бодрун нервово походжав коридором, бурмочучи віршовані рядки своєю мовою.

Марта стійко трималася хвилин десять, а потім розбила скло у вітражному вікні й криком вимагала порятунку.

Аліна збігала в комору й притягла тріски, аби пришвидшити процес викурювання. Тонкі дрівця, охоплені полум’ям, радісно потріскували.

Марта в істериці кричала, але боялася викинутися на бруківку з висоти четвертого поверху. Також Аліні чути, як товстуха проклинала Педро, прощалася з життям і верещала, що згорить живцем. Виходить, шеф зачинив двері, а ключ забрав. Хитрість не спрацювала. Дівчинка затоптала вогонь. Де шукати Педро? Навряд чи поплічник Мадруфа сидить біля печі. Наїдки, напої, десерти подані давно. Скоріше кухар напився й спить.

– Ходімо, нам треба до шефа, – дівчинка розгублена. Може, Бодрун зорієнтується.

Принц, зайнятий повтором завчених рядків, мугикнув згоду, але не зрушив з місця. Навпаки, Настирливий усівся на килимову доріжку й урочисто сказав:

– Я нічноглядка бдіть та фіміамом смердіть.

– Ну й вірші. Почує Каверла, прожене, – Аліна мало сподівалася на поміч романтично налаштованого принца, але той міг би трохи поворушитися. Дві години. Ні, вже півтори. Для Бодруна це обмеження до ліхтаря. Принц поступово змириться про втрату принцеси-мрії.

– Я на кухню, а потім… кудись, – юна фрейліна побігла коридором, зупинилася на порозі кухні й прокралася в закіптюжене склепіння. Чути плямкання, сопіння, жування. Хто б сумнівався – товстунчики ласували недоїдками, запиваючи пивом зі жбана. З великих тарілок миттю зникали курячі крильця, салати, варені раки, м’ясні рулети. Підчищалися каструлі з соусами, пательні з гусячим жиром, казани з тушкованими овочами. Помічники Педро обгризали костомахи, на червоних масних обличчях намальовано блаженство. Ясно: шеф відсутній, Марта заперта, тож кухарчуки розкошують.