34 Досвід зламу дверей

Склад малий, але тут зберігалося чимало цінних речей. Для допитливого та розумного хлопчика інструменти стануть перепусткою на волю. Тихо сидіти й чекати на вирок Дмитрик не обіцяв, тож щойно Пишний зачинив двері, хлопчина клацнув вимикачем і заходився нишпорити полицями. З усіх можливих схованок капітан-лейтенант вибрав найгіршу: серед діжок з фарбою, аркушів пресшпану, банок епоксидної смоли, щіток лежали викрутки, обценьки, шкребки, наждачний папір.

Дмитрик оглянув двері, пошарпав ручку. Слава Богу, не броняха, а дерево, оббите жерстю й пофарбоване в сірий колір. Спочатку треба спробувати загнати в щілину тонке лезо ножа. Він досі захований на поясі. Спроба перемістити язичок замка скінчилася сумно: лезо хруснуло. Дмитрик витяг держак і задумався. Склад розташований у глухому закапелку. Можна трішки погрюкати. Про всяк випадок оглянув стелю. На жаль, сюди вентиляційні короби не заведені. Доведеться ламати замок.

Корабель на спокійній воді. Хід приблизно двадцять вузлів. Корпус злегка вібрував. Працювати комфортно, тож Дмитрик спокійно підбирав потрібні інструменти. Знайшлися загиджений молоток і зубило. Чудово. Таким набором реально сейфи ламати. Еге, а вахтовий? Прибіжить дізнатися причину гупання. Погляд зупинився на викрутці. Покрутив у руці, примірявся колупнути защіпку. Замок простенький, врізний. У крайньому разі доведеться по-варварськи ламати. Заважав метал. Він хоч і тонкий, а спробуй відігнути. Нумо, за роботу, бо скоро ранок, прокинеться екіпаж, і тоді складніше буде вибратися. На м’язи Дмитрику гріх жалітися. Підтягувався разів п’ятнадцять. Можна й плечем спробувати виламати двері.

Хлопець акуратно стукнув молотком по зубилу. Удар глухий, розчиняється на тлі гудіння механізмів.

Щілина стала ширшою. Видно язичок. Хтозна, скільки часу витратить мічман. Старатиметься впоратися до шостої ранку. А якщо Пишний заявиться? Сховатися в порожній діжці, типу втік? Дмитрик постукав по одній, другій. Зсунув кришку й зазирнув. Фу, ну й сморід. Ні, цей варіант відпадає. На очі підлітка трапилася сокира. Нею підчепив край металу, сунув у щілину викрутку. Помалу віддер шматок, обценьками викрутив назовні й отримав доступ до замка. Напевно, випаровування отруїли Дмитрика. Навалилася втома, голова гуділа. Хлопчик сів на палубу перепочити. Котра зараз година? Треба працювати, вирватися з полону, а потім… Далі все в тумані. До Гриші в пост, у кубрик. Куди завгодно, аби якомога далі від Пишного.

Жерсть тонка, проте гостра. Дмитрик примушував себе продовжити почате. Згарячу поранив пальця. Заюшила кров. Довелося відрізати смужку тканини від тільника й перев’язатися.

Хлопчик сперся на діжку. Ще трохи попрацювати обценьками, витягти замок і вільний. Подумалося про мічмана. Де його шукати? Корабель великий. Нарветься підліток на більшу неприємність. І так проблем вистачає. Ні, ліпше в пост. Дмитрик добре пам’ятає шлях до нього. Гриша попередить Артема, і Пишний пошиється в дурні. Тоді скоріше вибиратися. Цінна кожна хвилина.

Хлопчик зібрався з духом і тигром накинувся на впертий замок. Бив, ламав, бив, ламав, крутив кучерями жерсть. Здавалося, скоро механізм здасться, однак щось заважало вирвати його з «м’ясом». Був би маленький ломик, і тоді двері піддалися б швидше.

Деформований метал стогнав, скрипів. Товста жерсть опиралася міцним рученятам підлітка. Дмитрик розсердився й гупав молотком, загинаючи набік металевий лист. Нарешті здогадався вдарити по гвинту. Хоч один зрізати, а там буде видно. Ще раз ударив, ще. Попав по нігтю. Дикий біль блискавкою розпанахав свідомість. Потемніло в очах. Хлопчик скрикнув, подмухав на палець. До кінця роботи вся кисть буде травмована. Пора добивати замок, інакше він доб’є бранця.

Гуп-гуп! Гуп-гуп!

Бічний гвинт зламався. Нарешті замок заворушився.

Дмитрик упрів і втомився. А ще втрачав концентрацію уваги. Тому й помилявся.

Хрусь! Другий гвинт зламався. Замок подався вбік. Зраділий хлопчик смикнув механізм, двері прочинилися.

До вранішнього підйому лишилося мало часу. Дмитрик відчував, що скоро пролунає сигнал, і моряки почнуть швендяти кораблем. Хутчіше у пост. Підліток прикрив двері й готовий чкурнути до центральної частини, аж раптом з вигородки, наче з засідки, вискочив мужик у погонах, ухопив переляканого хлопця за барки й грізно рикнув:

– Хто такий?!