31 Поєдинок

Наталя, закута в тісний панцир, пересувалася наче каліка. Оце так легенькі обладунки. Кіл сорок. І меч десять. Пару раз жінка його підніме, а далі все в тумані невизначеності.

Основні правила володіння зброєю жінка засвоїла: підіймай і рубай. Барон Патрік дозволить кілька разів себе вдарити для правдоподібності. Це йому аж ніяк не зашкодить. А от коли битиме барон, Наталя повинна дати себе проткнути. На панцирі є мітка-подряпина, щоби Патрік не переплутав.

Поки старий вельможа зустрічав гостей-привидів, жінка настроювала себе на поєдинок і молила Бога дати сили витримати хоч один раунд. Відрізане волосся ретельно заховали, а частину використали на вуса й бороду. На густому меді чоловічі атрибути трималися міцно, але існувала загроза відклеювання, коли стане парко. До того часу поєдинок має завершитися. Контингент збереться специфічний, жартів не розуміє, тож барон може втратити честь.

Наталя втомилася стояти. Ні сісти, ні лягти, ні розслабитися. Як жили середньовічні лицарі, змушені тягати на собі стільки брухту? Звикали, мабуть.

Шкіряний мішок тис на живіт. Здається, кишки лізуть назовні, а нирки вичавлюються в область хребта. Страждання тільки почалися, найстрашніше станеться на арені, де Наталя вдаватиме вправного воїна.

Двійко привидів, схожих на Каспера з фільму, складали на полиці запчастини до панцирів, а жінка стирчала металевим опудалом посередині низького склепіння, спершись на довгий меч.

Причвалав барон і попередив:

– Стережися безголового. Відьмак Ерл занадто підозрілий. Після того, як ти поцілила в нього свяченим хлібом, став обережним. Кругом бачить пастки, зраду, діяльність отців святої церкви. Він принюхується…

– Чим? – глухо спитала Наталя.

– Голову відьмак носить під пахвою. Не помітила?

– Ні.

– Решта гостей нормальні привиди. Для них поєдинок – розвага, тож претензій не буде. Ходімо, час.

Видимість крізь щілини забрала обмежена, проте й побаченого достатньо, аби налякатися до смерті. Скільки ж тих духів позліталося сюди? Бліді озброєні лицарі в шкіряних куртках і з гербами на грудях – гвардія війська привидів. Жінки старі та молоді в довгих білих і чорних сорочках – загін сестер милосердя. Серед них траплялися діти. Вони гасали амфітеатром і заважали солідним дядькам у розкішних шатах. Ченці трималися осібно й теревенили про святе письмо. Далі повсідалися вампіри. Товсті, худі, в плащах і без. У кожного пляшечка. Цокаються та п’ють. А ще патякають про смакові якості крові різних рас людей.

Наталя одразу впізнала Ерла. Той сидів окремо від усіх. Чи то остерігався підпускати до себе, чи самі привиди уникали близькості. Голова лежала на колінах печеним гарбузом. Вирячені яблука очей повернуті на бійців.

Барон Патрік, поки Наталя доповзла до середини арени, обійшов її по колу, брязкаючи мечем і вигукуючи погрози супротивнику.

Гості підтримали старого й пророчили швидку поразку смертному, що ризикнув спуститися в Гнилі Підвали. Інакше й бути не може, бо як живий переможе мертвого?

Наталя підняла ліву руку – умовний сигнал.

Старий барон зайняв оборонну стійку й підняв меч на рівень грудей. Патрік міг стояти так скільки завгодно. В цьому й полягала хитрість: лицар чекатиме нападу, а Наталя повільно швендятиме кругом, типу вибираючи зручну позицію для нападу. Навіть просто ходити важко до запаморочення. Залізо гримить, треться, впивається в тіло, але тільки так можна потягнути час.

Частина привидів обурилася надто в’ялим початком поєдинку й провокувала Патріка покінчити з нахабою одним точним ударом. Лицарі ж прихильники довготривалих боїв, коли можна оцінити тактику, підготовку, маневри-обманки, ефективність зброї.

Жінки для того, аби себе показати й розважитися спілкуванням. На поєдинок їм начхати.

Відьмак Ерл поривався вийти на арену й зазирнути під шолом суперника Патріка, але бій почався, й лицарі приструнили занадто підозрілого відьмака.

Наталя підкрадалася ззаду до Патріка. Барон уперто не «помічав» свого ворога, котрий гримів гусеничним трактором.

Привиди напружилися, передчуваючи запеклий бій. Чи встигне смертний проткнути Патріка, поки той розвернеться?

Барон занадто пізно «почув» суперника, помилився з нахилом меча, та ще й спіткнувся.

Наталя хукнула, замахнулася й ударила в плече старого. Обладунки тріснули, а рука безсило повисла.

– Ого! – скрикнула жінка. – Ти що на себе натягнув?

– Мовчи, – шикнув Патрік. – Так треба, інакше в силі твоїй сумніватимуться.

Наталя скосила очі на лицарів. Вони гаряче обговорювали напад, розбирали його по кісточках наче коментатори футбольних матчів забитий у ворота м’яч.

Голова Ерла смикалася на колінах володаря вередливим дитинчам, якому приспічило скуштувати смаколика, а батько воліє дивитися телевізор.

Привиди-жінки галасливо сперечалися, кому за життя дісталося більше страждань. Нарешті краща половина пантеону вибалакалася й зволила насолодитися видовищем.

Наталя висмикнула меч з тоненького заліза, котре зовнішньо виглядало міцною бронею. З жахом злизнула мед. Потік, гадина. Зараз волосся в рот полізе, і стане жінка схожою на фарбованого їжака.