30 Бенкет

Офіційна церемонія повинна початися в тронному залі. Туди й провели всіх запрошених. Старі раділи, що про них згадали, молоді прагнули зав’язати нові корисні знайомства, перезрілі діви мріяли знайти наречених. Про винуватців урочистостей Бодруна та Каверлу воліли мовчати: сватання навряд чи відбудеться. Витягти принцесу з ліжка зрідка вдавалося, а от розбудити – ні.

Король Ямб вітався з наближеними вельможами, жартував, однак тривожні думки шматували серце. Бодрун Четвертий натякнув, що це його останній візит до Фангорії: батько готовий одружити сина з селянкою, аби отримати нащадка, тож про Каверлу доведеться забути. Ямб втрачав гарного нареченого, а з ним і останню надію видати доньку заміж.

Пані Колода, затягнута в обшитий галуном мундир і повна почуття власної гідності, промаршувала на середину тронної зали для оголошення відкриття урочистої церемонії. Поки та пані сипала перлами канцеляризмів, гості домовлялися, хто з ким сидітиме. Жіноча половина мріяла чкурнути з Фангорії в більш розвинену Бругундію, де театри, хорові групи, інструментальні оркестри, картинні галереї. Нарешті там тепле море, розваги, товари з усіх куточків світу. Там цивілізація, а тут потонула в дрімучому середньовіччі Фангорія з декоративним королем і сплячою принцесою. Молоді дівчата мали найвищі шанси отримати квиток у рай, тому всі більш-менш привабливі особи жіночої статі повиряджалися в найгарніше ганчір’я, а на обличчя нанесли бойовий макіяж.

Пані Колода побажала успіху безнадійній справі й оголосила початок застілля.

Першими право зайняти місця надали іноземним гостям. Бодруну зарезервували крісло по праву руку від короля Ямба. Принц, високий чоловік з пишною шапкою кучерявого волосся, акуратно підстриженими вусами й чисто голеним підборіддям, ґречно вклонився королю й висловив бажання побачитися з жаданою принцесою. Ямб пообіцяв зустріч, але висловив побоювання щодо результативності й виштовхнув наперед Аліну, котру забрали в залу для розважання принца. Король гадав за допомогою дитини потягнути час і завоювати терпіння нареченого.

Дитина порівнювала оригінал з портретом. Симпатичний, приємний, однак перші ж слова, промовлені Бодруном, видали жахливий акцент:

– То ви є фрейлейн малохвостка?

– Чого? – Аліна безпорадно озирнулася, проте король поспішив загубитися серед поважних сановників. Про товмача Ямб забув потурбуватися. Коли дитина зрозуміла підставу, було пізно. Поки не з’явиться Каверла, Аліні доручено бути з принцом.

– Мала, – Бодрун показав рукою зріст.

– Ясно, я маленька, – погодилася дівчинка.

– Хвостка, – принц зобразив хвостик.

– Я – маленький хвостик біля принцеси, – Аліна зраділа: спілкування налагоджувалося. Дівча готове розшифровувати словесні ребуси.

– Какоблізько Каверла принцес? – домагався дізнатися чоловік. Одягнувся він шикарно, але, на думку Аліни, переборщив із кольорами. Наче павич у блискучо-зеленому з синім вбранні. Причепити ззаду хвіст і схожість буде разючою.

– Скороблізько, – підлаштувалася під своєрідну говірку Аліна.

Бодрун розгублено кахикнув: лінгвістична конструкція дитини виявилася занадто складною.

– Прийде принцеса… сподіваюся, – дівча занепокоєно зиркало на вхід у залу.

– Ніжкодрапать? О-о-о! – принца лихоманило від захвату. – Мої глядки какоблізько зріть прінцес! Футуристично! Трубо оптикус звязда!

– Ну в тебе й сленг, – спілкування з Бодруном вимагало від Аліни стійкого терпіння.

Нащадок роду Монків плескав у долоні:

– Фрейлейн язикаста мовознавка. Мої слухавки різнять балаболу інородців.

– Принце, які слухавки?

Бодрун показав на вуха:

– Слухавки, – на очі. – Глядки, – на рот. – Балабола.

– Нарешті, – зітхнула дівчинка. – З тобою до ночі не порозумітися.

– Темнолупать не зашкоджає хронометро, – принц мав на увазі, що темрява й час не завадить насолодитися розмовою з принцесою. Еге, почує Каверла говірку Бодруна й утече на край світу.

– Принце, ти стільки разів бував у Фангорії, а нормально балаболити не навчився. Ганьба.

– О-о-о, я не губошльопка. Мовчанка. Слухавки настромлени на принцес Каверла, – присоромлений принц здогадувався про свій недолік. – Замкодержалка на балаболу, глядки на принцес.

– Скільки ж витріщатимешся на Каверлу? Глядки хронометро?

Бодрун розвів руками. Закоханий принц готовий цілу вічність дивитися на принцесу, виконувати будь-які забаганки, стелитися килимком біля її ніг. Та чи сподобається доньці короля кишеньковий песик?

Церемоніймейстерка Колода, холодно дивлячись в стелю, гаркнула команду займати місця. Зал вибухнув криками, шурхотінням суконь, жалісним виттям, гуркотом відсунутих стільців, дзенькотом розбитого посуду, лайками, образами, суперечками.

Молоді дами, забувши про етикет і виховання, боролися за іноземців наче спортсмени за призи. Ближче до короля боротьба велася більш-менш цивілізовано, а трохи далі в хід пішли кулаки й ноги. Тріск роздертої тканини, зойки, пасма вирваного волосся та звалище тіл змусили Ямба викликати варту.

Іноземці споглядали шоу з неабияким захватом, думаючи, що то акторська трупа розважає.