27 Умови Пишного

– Готово, – Дмитрик ретельно перемалював план один до одного на цупкий папір, проглянув роботу. В кутку стояв жирний хрест. Отам була схованка, тільки як до неї дістатися?

– Мапа зашифрована? – сумно спитав підліток.

– Ні, те ледащо погано вчило креслення, – мічман потер запалені очі. – Знати б, яка частина корабля зображена. Але ж і палуб до біса. За що зачепитися?

– Може це частина цілого, – припустив Дмитрик, згадавши розірвану на клапті карту Фунта.

– Надто складно, – похитав головою Артем.

– А хіба зараз просто? – втрутився Гриша. – Люди вигадують дивовижні комбінації, аби заплутати сліди.

– Сюди б досвідченого криптолога, – Кубенко кинув дивитися: набридло тупо витріщатися на малюнок.

– Але ж ви майже розгадали загадку.

– Що з того? Я знаю специфіку служби, людей, – Артем знову втупився в план. – Знати б де верх і низ… – раптом Кубенко забрав у Дмитрика прозорий аркушик і перевернув. – Еге, здається розумію. Придумати таке й заховати в секретній канцелярії на видноті. З його талантами в професори пряма дорога. Дивись, Дмитрику, з цього ракурсу позначки стають цілком зрозумілими.

– Бачу, – погодився хлопчик.

– Підемо за годину до підйому.

– Далеко? – обізвався Василь.

– Не далі клотика, – мічман пригадував корабельні палуби, вузли, холодильні машини, механізми, вигородки, вентиляційні камери, пости, комори, трапи, коридори, парові котли, турбіни, електромотори. Артем на першому році служби заглядав у кожний закуток, жадібно вивчаючи будову корабля. Та були місця, куди доступ заборонений, або банально забув зазирнути. Кубенко зміг локалізувати частину судна. Позначки вказували на ходову рубку.

– Ого, оце «пощастило», – присвиснув мічман і нервово постукав ручкою по металевій панелі.

– О-о-о-х! – позіхнув Василь, витріщаючись на зеленкуватий екран радіолокаційної станції.

– Не спати! – наказав Артем. Сповістити кепа, чи зачекати? Обшукувати рубку без дозволу заборонено, але вночі там тільки штурман. Варто спробувати.

– Василю!

– Я! – довготелесий матрос підвів голову.

– Поклич Григорія, – мічман на свій страх і ризик підніметься в ходову рубку й завершить справу.

Скоро в пост забрів Гриша в режимі зомбі й сказав завчену фразу:

– Матрос Коваль за вашим наказом прибув.

– Прокидайся, – Кубенко склав перемальований план. – Ходімо, Гришо, потім доспиш. Дмитрику, ти тут за старшого.

– Я? – перелякався хлопець.

– Василь покурить і повернеться. Посидиш один хвилин десять, – Мічман роздумував, чи варто лишати Дмитра на самоті. На щастя, хтось вже спускався трапом.

Мічман обернувся. Всередину поста пропхався капітан-лейтенант Пишний, хижо посміхнувся:

– Поспішаєте, товаришу мічман?

Артем розгублено зиркнув на підлітка, гадаючи, з якого дива сюди приперся помічник кепа:

– Поспішаю, – Кубенко тягнув час. Мало простору для маневру. До того ж тепер виникне проблема появи хлопчика.

– Є серйозна розмова, – водянисто-риб’ячі очі офіцера скосили на клаптик паперу в руці мічмана. – Без фокусів. Я знаю все. В каюті поговоримо без свідків, – Пишний показав ключ. – Прошу за мною. Це наказ. Хлопець піде з нами. Без дурниць.

Гриша тільки очима кліпав, однак втручатися побоявся: хай командири самі між собою розбираються.

В тісній каюті Пишний діловито дістав пляшку зі спиртом, розлив по гранчаках:

– Мої умови такі. Вісімдесят відсотків мені, а решту тобі.

– Що ви маєте на увазі? – мічман клеїв дурня, хоча це вже було зайвим.

– Я в курсі пошуків. Гадаєш, кепу сподобається мій рапорт? Останнім часом багато дивного коїться на судні. Я хочу списатися на берег, влаштуватися в тиху частину й спокійно служити до пенсії. Мені море ось тут, – капітан-лейтенант провів ребром долоні по горлу. – Коротко кажучи, мені потрібні гроші, – Пишний нахилився до Артема. – Поділимо те, що пропало рік тому. Я мовчатиму про прибульця. Прийдемо на базу й назавжди зникну з твого життя. Такі мої умови. Ти правильно зрозумій: повертати вкрадене повна дурість. Скористайся моментом. Двадцять відсотків це майже шість тисяч. А мені квартира конче потрібна.

– Ясно, хлопця здаси, якщо не пристану, – Кубенко подумки перебирав варіанти.

– Є нюанс, – Пишний перехилив гранчак. – Доповім, що ти в змові з крадієм. Це кримінал, Артеме. Прощавай море, яке ти так любиш.

– Вірно розрахував, – Кубенко стримався. Добре було б зацідити кулаком у пику Пишного, однак це спрацює проти мічмана. Порушення субординації, бійка, провина з грішми. В лайно занурить негідник, а сам буде у виграші.

– Закон на моєму боці, – зухвало додав офіцер, відчуваючи загрозу побиття.

– Знаю, – мічман обм’як.

– Молодець, вчасно схаменувся, – Пишний святкував перемогу: Артем став слухняним. – Ну, юначе, подобається служба?