Пролог

Чарівні мушлі

Пролог

- Оксано, дивись, який дивний котик. Майже прозорий. Я таких ніколи не бачила. - одна з дівчин показала рукою за з'явившуюся примару.

- Він прозорий, але одночасно і чорно-коричневий. Я його схоплю та приведу додому, щоб нагодувати. - повідомила Оксана та побігла за примарою у вигляді чорно-коричневого кота.

- Він - привид! - крикнула услід подруга.

- Зараз це перевіримо, Дарино!

Оксана  продовжила бігти за майже прозорим котом та потрапила на пляж, якого не було біля їхнього будинку.
Примара перетворилася на хлопця, який запропонував взяти кожну мушлю, що були розкидані на піску, та загадати якесь дивне бажання, де би вона б захотіла би опинитися, - і мушля виповнить її бажання.
Оксана взяла до рук одну з мушель - і перемістилася у просторі та часі.
А біля неї був все той же хлопець, який побіг. А дівчина побігла за ним, як колись Аліса за кроликом, щоб запитати: де вона та як звідси вибратися?
Але він на ходу крикнув, не чекаючи на запитання від дівчини, відповідаючи на її думки та роздаючись луною: "У твоїй уяві. Тільки ти сама можеш вибратися звідси, якщо дійсно цього захочеш та зумієш правильно захотіти". І зник. Назовсім.
Дівчина опинилася сама у великому просторі своїх фантазій.
Тільки їй рятувати себе.

Дарина теж потрапила на пляж та побачила розкидані мушлі, але не знала, що з ними робити.

Аще: Дарина бачила, як Оксана розчинилася у просторі...

- Оксано!... - злякано покликала Дарина свою подругу, але замість крику через хвилювання голос пропищав....

Вона підійняла одну з мушель...

- Яка гарна.

Та подивилася на море, якого раніше тут не було.

Величезна хвиля підійшла до берега та накрила Дарину, яка тримала чарівну мушлю у руці та з відкритими від жаху очима зустрічала свою загибель.

Але дівчина не захлибнулася.

Ні.

Не померла.

Дарина опинилася у підводному світі...

Пляж зник разом зі своїми мушлями та безкрайнім морем.

Знов на цій вулиці були лише дороги та будинки вздовж них.