Розділ 6

Світало. Сонце, наче стиглий абрикос, повільно, але впевнено виринало з-за далеких хмаринок. Влітку добре милуватися сонцем, що сходить - дивишся з насолодою, лежачи в ліжку, а надивившись і розуміючи, що ще дуже рано, і поспішати нікуди не потрібно, повертаєшся на інший бік і солодко додивляєшся сни. Але сьогодні вранці щось пішло не так. Сонячне проміння тільки заграло на літньому небі, як нас розбудив незрозумілий стукіт. Ми з Алісою розплющили очі одночасно і мовчки подивилися один на одного. Звук повторився. Звідки? Прислухалися. Стукіт ставав наполегливішим. Знову шафа? Я схопився з ліжка і відчинив дверцята. Там сидів собака! Невеликого розміру з довгими вухами,різнокольоровими плямами по всьому тулубу та добрими розумними очами.

- Доброго ранку! Можна я зайду?

І чому я навіть не здивувався? Собака, що розмовляє, у нас в шафі на світанку... Сну як і не було.

- І тобі доброго ранку! Заходь. Ти хто? І навіщо до нас у шафу заліз?

Пес обережно вибрався, пройшовся по кімнаті, понюхав нас і сів серед кімнати. Аліса вже повністю прокинулася, сіла зручніше і напружено розглядала ранкового гостя. Я забрався до неї на ліжко і приготувався слухати.

- Мене звуть Денні. І з моєю господинею принцесою Грейс трапилося лихо. Нам потрібна допомога. Королеву фей Марту не запросили до нас у палац на бал квітів. Вона образилась. Прилетіла до нас, посварилася з принцесою, а потім як змахнула чарівною паличкою, так півцарства й завмерло у чарівному сні. Мене повітряною хвилею об дерево стукнуло, а там портал відкрився. От я до вас і потрапив. Хоча місце це мені знайоме, та й бабусю я вашу знаю, вона нашій Грейс вже допомагала, - сумно розповів пес свою історію та з надією подивився на нас.

- Потрібно розбудити бабусю та розповісти їй усе, - одразу ж зреагував я.

Дідусь із бабусею прокинулися швидко та прийшли до нас у кімнату послухати незвичайну історію. Пес сумлінно все повторив. Бабуся задумалася, а дідусь, широко посміхнувшись, сказав:

- Ну, що дітлахи, у вас сьогодні знову пригоди! Гайда вмиватися, снідати і вирушати рятувати світ! Зло не повинно перемогти.

Натхнені можливістю потрапити у казку, ми з Алісою швидко зібралися і сіли снідати. Треба було набиратися сил – адже невідомо, куди нас занесе, і коли ми повернемося.

- Ба, а ти з цією феєю знайома?

- Звісно знайома. Взагалі Марта не зла, в чорному чаклунстві та пакостях помічена не була. Вона дуже любить гучні бали та музику, танцювати та веселитися. А ще дуже любить квіти. Я так розумію, що її позбавили можливості побувати на святі та отримати задоволення, от вона й образилася. Мабуть. Але чому так вийшло нам і доведеться з'ясувати. Чи готові?

- Так! – дружно відповіли ми.

- Тоді вирушаймо. Дідусь залишиться вдома, а якщо ми довго не повертатимемося або з нами щось станеться, то він вирушить нас рятувати.

Вже у знайомій овальній кімнаті з різнокольоровими дверима наша команда, що складалася з мене, Аліси, бабусі та сумного пса Денні, підійшла до порталу, що світився яскраво-жовтим кольором, і без особливих труднощів перемістилася до казкового королівства. Вийшли ми біля великого дерева. Озирнулися. Потрапили ми у великий гарний парк. Тільки виглядало все навкруги дуже дивно – наче завмерла картинка. Це як мультфільм дивишся, а потім на "Паузу" натискаєш, і картинка зупиняється. І тихо-тихо довкола, ніби й звук вимкнули. Ми повільно пішли парком, розглядаючи все навколо. Раптом за спиною пролунав голосний зляканий Алісин зойк. Від несподіванки ми підстрибнули та обернулися назад. На стежці перед сестричкою сиділа величезна жаба і витріщалася на неї страшними очима. Аліса в паніці замахала руками і несподівано в її долонях сформувався червоний «сніжок», яким вона щосили запустила в зелене чудовисько. Жаба застигла, як і все, що нас оточувало.

- Цікаво, цікаво, - сказала бабуся, - і що це було?

- Іду я стежкою, нікого не чіпаю і раптом, звідкілясь, просто на мене стрибає це чудовисько, - почала свою розповідь Аліса. - Я так злякалася! Думала, що вона мене з'їсть. Якось одразу згадалося, як троль вчив нас вогняні грудочки робити, що вибухають. Ось руки самі якось це і зробили та в цю жабу кинули, щоб вона мене не лякала. А дивіться, чудовисько, здається, і заклякло.

- Все цікавіше та цікавіше, - у бабусі округлилися очі та брови полізли на лоб. – А про свої гостини у троля ви мені так і не розповіли. А подібні кульки в Алісиному виконанні я вже здається бачила.

Упс. Адже дійсно бабусі про нашу подорож до країни сірих скель не розповідали. Ми пом'ялися, переглянулися і коротко виклали нашу історію. Ми ж не хотіли, не збиралися, все випадково вийшло…

- Ба, нам нічого за це не буде? - Завершивши нашу розповідь, ми подивилися на бабусю очима пса бассета, що завинив.

Вона насупилася, похитала головою, мовчки розвернулась і пішла стежкою. Здається, пронесло! Не встигли ми полегшено зітхнути, як бабуся різко зупинилася, обернулася до нас і суворо сказала:

- Ану, молоді казкарі, спробуйте зараз створити кульки троля. Тут місце чарівне, побачимо, що вийде.

Ми радісно засопіли і почали старанно ліпити «сніжки», згадуючи, як нас цьому навчав похмурий господар скель. Дивно, але в нас почало виходити! Тільки в Аліси зліпилася червона грудочка, а в мене – зелена. Як приємно було тримати ці теплі «сніжки», що світяться, в руках! Бабуся уважно спостерігала за нашим чаклунством, потім задоволено хмикнувши, наказала:

- Дімо, а ну кинь свою кульку в ту завмерлу жабу, яка Алісу налякала.

Я розвернувся і відправив свою зелену кульку у вказану мішень. Влучив! Жаба ожила, підстрибнула та голосно квакнула. Нічого собі! Спрацювало!

- Алісо, а тепер ти кидай в неї.

Вдруге сестричку просити не треба було. Червона кулька, виблискуючи, полетіла в чудовисько. І воно завмерло, насамкінець видавши гучний квак.

– Цікаво працюють ваші кульки, – усміхнулася бабуся. – Зелені, виходить, оживляють, а червоні, навпаки, змушують завмерти. Чудово! Тепер у нас вийде справжній чарівний загін зі своїм собакою слідопитом. Аліса у нас - бойовий маг, який захищатиме від усіх непередбачених подій, а Діму назвемо цілителем. І ти будеш оживляти потрібні предмети та живі істоти. Ми ж не знаємо, що на нас чекає попереду.